+15 Київ
Відкритий лист до письменниці Оксани Стефанівни Забужко.
Люба Оксано!
Кажуть, це твоя цитата: "...У нас може вийти Саша Ройтбурд і сказати, що "полстраны говорит по-русски". Емоційно я, звичайно, можу захотіти йому дати у фізіономію".
Це було по тєліку (цитата Забужко наведена з її інтерв'ю виданню Opinion. – "ГОРДОН"), а я його не дивлюся, тому вірю людям.
Не треба так емоційно. У нас насправді говорить російською значно більше, ніж півкраїни. Але й українською – теж більше, ніж півкраїни. Бо в нас країна білінгвів. І я – білінгв, який російською володіє краще, ніж українською. І ти – білінгв, тіки навпаки. А ще багато мільйонів населення просто вживають ту мову, до якої звикли, навіть не замислюючись – чи то він російсько-український суржик, чи то українсько-російський. Кажуть, як уміють.
Так шо не бий мене, будь ласочка. Я не закликаю до того, шоб усі перейшли на російську. Я констатую факт. І прошу враховувати реалії. Тому що ігнорування очевидного заради приведення України до накресленого десь на небесах чи в уяві досконалих патріотів мовного стандарту іноді призводить до протилежних результатів.
А так – "батя, я стараюсь". За останній рік у [Одеському художньому] музеї стало значно більше української. Нею проводяться офіційні церемонії, лекції та екскурсії, видається друкована продукція, діють курси української мови.
Тільки не треба викликати в нас комплекс провини через необґрунтовано надмірні вимоги до мови. Це матиме зворотний ефект. Тому що, як казав один російський філософ на троні, "свобода – це краще, ніж несвобода".
Твій колишній друг Сашко.
Джерело: Олександр Ройтбурд / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
