RU
 

Недооцінювати ворога під час війни – велика помилка. Хай як би ми сміялися над російською пропагандою, вона працює

Завдання російської пропаганди – упроваджувати мантру, що Україна – "фашистська" країна, де процвітають антисемітизм і ксенофобія, вважає політемігрант із Росії, голова опікунської ради Об'єднання іудейських релігійних організацій України Павло Фельдблюм.

Недооцінювати ворога під час війни – велика помилка. Хай як би ми сміялися над російською пропагандою, вона працює / ГОРДОН

Це важливий для мене текст. Дуже чекаю на зворотний зв'язок, реакцію моїх друзів на цю ініціативу.

"Коричневий лист" – проти антисемітів, ксенофобів та антиукраїнської пропаганди РФ.

(Громадська ініціатива)

Недооцінювати ворога під час війни – велика помилка. Хай як би ми сміялися над російською пропагандою, вона працює. Потужно, цинічно і в низці напрямів досить ефективно. Це не дивно: ресурси закачують величезні, ворог не зважає на витрати.

Зокрема, одне з його завдань – упроваджувати у світову громадську думку пропагандистську мантру про те, що Україна – "фашистська" країна, у якій процвітають антисемітизм, ксенофобія. Що, мовляв, "не все так однозначно", а звідси – що допомогу Заходу Україні в боротьбі з Росією може бути ослаблено, саму її необхідність поставлено під сумнів. Небезкорисливих "однодумців" Путіна, особливо у Європі, вистачає, але їм потрібні ідеологічні підпірки для антиукраїнської роботи.

У діло ідуть давно підгодовані Кремлем "офіційні" московські рабини, деякі російські і навіть українські єврейські організації, ізраїльські клоуни-"експерти" типу Кедмі та Ескіна, навіть єврейське походження пропагандиста Соловйова. В Україну закидають російські диверсійні групи, фінансують місцевих, готових виконати будь-яке замовлення, організовують дешеві провокації, і дорогі провокації теж, інспірують антисемітські акції, які інформаційно супроводжують "ольгінські" тролі-боти в мережі.

"Єврейську карту" в гібридній війні з Україною (а ширше – із Заходом) Росія розігрує щосили, і поки ми об'єктивно мало що можемо їй протиставити. Пояснення цьому просте: становище, у якому опиняється Україна в цьому питанні, можна охарактеризувати як "цуцванг".

Рівень толерантності, цивілізованості держави і суспільства визначає не так наявність антисемітських проявів, як реакція суспільства і держави на них. Громадська реакція на антисемітизм в Україні – колосальна: моментально долучаються журналісти, блогери, політики, депутати різних рівнів. Але і цю абсолютно здорову реакцію кремлівські піар-аси використовують у своїх цілях: мантра про "український антисемітизм" під потрібним соусом, за допомогою прикуплених ЛОМів і "фабрик" ботів розганяють мережею.

І я тут частково розумію, чому державні інституції в Україні не завжди коментують інциденти, у яких явно проглядається участь зацікавленої сторони, хоча довести це не завжди можливо. Такі провокації в Україні організовують часто, із заявами українські лідери можуть виступати практично щодня, а в такому випадку це безглуздо і навіть контрпродуктивно. У підсумку на високому рівні будуть регулярно обговорювати штучно підняту нагору тему, вона потрапить у топ новин, а російській пропаганді це і потрібно.

Ефективність правоохоронної системи у боротьбі з ксенофобськими провокаціями поки явно недостатня, хоча, наприклад, найманців, які кинули "коктейль Молотова" в будівлю львівської синагоги, зловили, і російські вуха у них стирчать на всі боки. Так, в Україні, як і в багатьох країнах Європи, від Франції до Польщі, є доморощені антисеміти, ксенофоби різних мастей. І, напевно, такі люди будуть завжди. Що робити суспільству? Примиритися з ними? Сидіти склавши руки? Ні.

Залишімо те, що ці люди говорять у себе на кухнях. А ось боротьба з публічними проявами їхньої "ідеології" має бути жорсткою, абсолютно безкомпромісною. Але стосовно умов, у яких нині перебуває Україна, у ситуації гібридної війни, боротьба з антисемітизмом і ксенофобією має бути адресною, конкретною, а не розмитою і популістською.

Щоб витравити антисемітизм у публічному просторі, потрібно боротися з реальними ксенофобами, антисемітами, яких потрібно карати, згідно із законом, і морально ставити на місце, а не з "антисемітизмом узагалі". Про що йдеться, що "перемогти неможливо", зате мусувати розмови про нього, звинувачувати в ньому "суспільство загалом" можна скільки завгодно.

Це, звичайно, якщо у боротьбі з антисемітизмом і ксенофобією нас цікавлять результати, а не процес.

Я абсолютно переконаний, що базова умова успіху боротьби з антисемітизмом в Україні – це його персоніфікація. У кожного ксенофобського прояву є ім'я і прізвище, і вони мають бути відомими суспільству, а їхніх носіїв суспільство повинне жорстко засуджувати. Я і мої друзі, однодумці, громадяни України різних національностей, зробимо те, що можемо, аби реалізувати це на практиці.

Ми починаємо формувати так званий Коричневий лист – поіменний список антисемітів, ксенофобів (зокрема українофобів), потрапити до якого за свої непристойні дії та висловлювання стане ганьбою, яку буде важко із себе змити, – як в очах громадян України, так і в очах Заходу. Ті, хто потрапить до цього списку, дістануть публічне клеймо ксенофоба, антисеміта. А, крім того, можуть несподівано для себе виявитися небажаними гостями в цивілізованих країнах.

Усі рішення про занесення до "Коричневого листа" будуть максимально зваженими, їх ухвалюватимуть колегіально – громадським комітетом, до складу якого увійдуть авторитетні й шановані в Україні люди.

Пропонований нами публічний репутаційний механізм боротьби з ксенофобією буде ефективний лише за підтримки з боку українського громадянського суспільства. За умови, що безліч громадських і державних інститутів сприятимуть проекту – як на офіційному, так і на моральному рівні. Тоді кожен, хто потрапив до "Коричневого листа", відчує навколо себе суспільний вакуум.

Кінцевим результатом нашої спільної роботи ми бачимо те, що антисеміти і ксенофоби будуть ізгоями в українському суспільстві, у не суспільство/держава – об'єктом дискредитації для них.

Водночас у кожного фігуранта "Коричневого листа" залишиться можливість його покинути – публічно вибачившись, чітко відмежувавшись від своїх ксенофобських висловлювань і дій. Ця процедура буде відкритою, хоча і досить складною: усі більш або менш публічні фігури в нашій країні, що вибрала шлях до Європи, повинні усвідомлювати ціну своїм словам.

Точкою відліку у складанні "Коричневого листа" стане момент оголошення складу членів громадського комітету, який ми зараз формуємо на базі ініціативної групи із залученням авторитетних співгромадян і незалежних експертів. Сподіваюся, це станеться досить скоро, і тоді я через Facebook звернуся до своїх друзів, читачів, до всіх громадян України із пропозицією надсилати сюди або на електронну пошту інформацію про зафіксовані вами випадки ксенофобії, образливі для національної гідності висловлювання/публікації, про прояви антисемітизму, що заслуговують, на ваш погляд, реакції комітету.

Ще раз наголошу, що поряд з антисемітизмом предметом нашої уваги будуть будь-які ксенофобські прояви щодо представників будь-якої етнічної групи. Усі звернення розглядатимуть колегіально і відповідно до чітких критеріїв оцінювання ксенофобії/антисемітизму, які виробить комітет "Коричневого листа".

Про всі новини, що стосуються деталей формування нашої організації, я інформуватиму поки на своїй сторінці. Спілкуймося, обмінюймося думками, разом борімося з російською пропагандою, працюймо на європейське майбутнє України.

Джерело: Павел Фельдблюм / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Додайте «ГОРДОН» в свої обрані джерела ⟶ Google News підписатися
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
 
Отримуйте оповіщення про найважливіші новини на нашому каналі в Telegram читати
 

 
 
 
 
Вибір редакції