+10 Київ
Це дуже важливий пост. Він про національні інтереси і спецоперацію, яка відбувається просто зараз.
Не знаю, чи ви помітили, як на вихідних активно розповсюджувалася інформація про вручення підозр командуючому Військово-морськими силами Воронченку, ексголові РНБО Турчинову та експрезидентові Порошенку щодо їхніх неправомірних дій, які призвели до захоплення росіянами українських кораблів і моряків 25 листопада 2018 року.
Першим зробив гучну заяву Олег Ляшко, потім на диво швидко на неї зреагували деякі організації. Згодом, щоправда, в ОГПУ і ДБР інформацію про підготовку підозр спростували. І можна було б на цьому поставити крапку. Але проблема в тому, що провадження у ДБР продовжують розслідувати, а інформація про вручення підозр таки час від часу гуляє коридорами цього прекрасного відомства.
Не буду багато говорити про суть провадження. Моя особиста позиція: за політичні рішення політики повинні нести політичну відповідальність. І Порошенко її поніс.
І я навіть не про те, що це провадження ДБР суперечить чотирьом справам, які розслідує СБУ за фактами ведення агресивної війни та порушення законів і звичаїв ведення війни представниками влади РФ під час та після подій у Керченській протоці.
Давайте поговоримо про те, які наслідки ось це провадження ДБР матиме для міжнародної позиції України щодо тих злопам'ятних подій. Принагідно дякую фаховим юристам, які допомогли в цьому розібратися.
Найперше, давайте згадаємо про міжнародну підтримку, надану Україні в той період.
Меркель, Макрон, Трамп та інші світові лідери засуджували дії Росії, а не керівництва України.
Тим часом Україна, як я вже казала, кваліфікувала захоплення суден як акт агресії РФ.
24 січня 2019 року правильність цієї кваліфікації підтвердила ПАРЄ, прийнявши резолюцію, у якій вимагала від Росії поводитися з українськими моряками як із військовополоненими (згідно із Женевською конвенцією).
У квітні 2019 року Україна подала позов до арбітражного трибуналу проти Росії щодо порушення нею Конвенції ООН із морського права.
Якщо пам'ятаєте, саме цей арбітраж вже 25 травня минулого року виніс рішення, згідно з яким РФ мала негайно звільнити українських моряків і повернути судна. Через одне місце, але Кремль таки виконав рішення суду.
А тепер найголовніше.
Розгляд справи в міжнародному трибуналі триває. В України залишається менше місяця, щоб подати свій меморандум, у якому викласти всі свої аргументи проти Росії. Дедлайн – 22 травня.
Потім ще три місяці буде у РФ, щоб висловити свої заперечення щодо юрисдикції міжнародного трибуналу ООН з морського права.
І ось тут якраз Росії потрібне згадане провадження ДБР і максимум інформації про нього у відкритих джерелах, в ідеалі – підозри у провадженні. Росіяни будуть наголошувати на тому, що Україна сама розглядає події у Керченській протоці як провокацію. А відтак міжнародний трибунал не має юрисдикції.
Я не знаю, хто використовує ДБР, Ляшка й інших спікерів у якості агентів впливу Кремля, але ми всі маємо усвідомлювати, що дане провадження несе низку величезних ризиків для національних інтересів. Починаючи з того, що Україні не буде задоволено позов, Росія нам не заплатить компенсацію, а російські чиновники й органи не підпадуть під санкції, закінчуючи тим, що це надасть Росії аргументи для притягнення українських військовослужбовців до відповідальності.
І наостанок. Ми знаємо, що Володимир Зеленський особисто докладав багато зусиль для звільнення українських моряків. Він носив браслети з їхніми іменами і називав їх героями. Натомість усі зусилля президента та інформаційний ефект, який він отримав від них, нівелюються однією зовсім не політичною справою в одному зовсім незаангажованому ДБР.
Маю надію, що національні інтереси і здоровий глузд переважать бажання політичної помсти.
Джерело: Ольга Решетилова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
