+14 Київ
Про сепаратні переговори українських політиків із Путіним. Про те, чому на Медведчука, Бойка і Рабіновича слід теж накласти санкції.
Укотре пояснюю свою позицію, чому санкції проти Тараса Козака (які потягнули за собою призупинення діяльності кількох телеканалів) – це правильно, але замало. Замало.
Як я вже говорив, ці телеканали стали де-факто партійними рупорами. Партії, яка веде сепаратні переговори.
Медведчук із Бойком і Рабіновичем літали на сепаратні переговори з Путіним (або на "переговори" з іншими високопосадовцями держави-агресора, наприклад, із Медведєвим, коли той був прем'єр-міністром РФ). Не маючи жодних юридичних повноважень та доручень із боку державних українських органів. Тобто це були сепаратні переговори з керівництвом держави-агресора.
Я є давнім і послідовним критиком так званого мінського процесу. І давно вказував на його нелегітимність. Бо президент України, згідно з Конституцією, не має права передавати жодних зі своїх повноважень. Але ж там, у "Мінську", бодай були і є формальні доручення від президента (вірніше – уже від двох президентів).
Повноваження вести переговори можуть бути лише від Верховної Ради, Кабміну, президента.
У випадку з Медведчуком, Бойком і Рабіновичем – це не уповноважений жодною державною інституцією "переговорний процес" із державою-агресором.
А отже, на цих політиків можна (і давно слід було!) накласти політичні санкції.
Хто не в курсі, санкції – це саме політичний механізм (і помиляються ті, хто через незнання пишуть, що для цього слід чекати судових рішень). Усі санкції країн ЄС і США до Росії, які пов'язані з окупацією Криму, накладені саме в політичний спосіб, а не через судові рішення. Так званий список Магнітського проти російських високопосадовців – це теж політичне рішення (конгрес США, Європарламент тощо).
Тож є всі підстави не зупинятися тільки на Тарасові Козаку, а вводити санкції до тих, хто увійшов у сепаратний "переговорний процес" із державою-агресором.
Після введення персональних санкцій на Медведчука, Бойка, Рабіновича можна буде перейти до розгляду "справи ОПЗЖ", адже вищеозначені особи (які мають перебувати під персональними санкціями) є політичним керівництвом цієї партії. Тоді питання закриття цієї партії могло б розглянути Міністерство юстиції.
Ті, хто проводять сепаратні переговори з керівництвом держави-агресора, не повинні бути не покарані.
Така моя політична позиція.
Джерело: Олесь Доній / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
