$39.22 €42.44
menu closed
menu open
weather +12 Київ
Олег Спіженко
ОЛЕГ СПІЖЕНКО

Керівник Центру онкології "Клініки Спіженко".

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Усе вже давно придумали до нас, немає якогось ноу-хау української системи охорони здоров'я – потрібно тільки взяти і зробити G

Коли українці стануть європейцями не тільки географічно, вони теж захочуть, щоб ціни на медичні послуги були високими, уважає керівник Центру онкології "Клініки Спіженка" Олег Спіженко.

Second hand медицина, або Чому ми хочемо "дорогу" медицину.

Це розповідь не про те, що в Україні дуже багато вживаної медичної техніки, яку давно списали в європейських клініках, і навіть не про те, що вводять різноманітні обмеження на ввезення такої техніки в Україну. Це розповідь навіть не про захист брендових компаній медичної техніки. Це розповідь про те, чому європейські країни не хочуть робити свою медицину "дешевою". І коли ми станемо європейцями не тільки географічно, але й за рівнем соціально-економічного розвитку, то теж захочемо, щоб ціни на медичні послуги були високими. І ось чому.

У багатьох клініках нашої країни – державних, комунальних, приватних або навіть відомчих – ми з легкістю побачимо медичну техніку, яка за віком годиться нам у однолітки, батьки чи навіть у дідусі. І неважливо, скільки вам років.

Надворі вже давно не XVII століття, і лікуватися листочками подорожника, викачуванням яєць по недузі, семиденною дієтою на настоянці кореня "суцвіття безсмертника" стає немодно і неактуально. Усе-таки "Вікіпедія" та Google – порадники будь-якому пацієнтові значно кращі.

Настала ера нанотехнологій, роботизованої медицини, генної інженерії, а склад персоналу "нової" клініки на одну третину складається з фізиків, інженерів та ІТ-співробітників. Крім цього, не стоять на місці планова економіка і моделі управління сучасним суспільством, оскільки середня тривалість життя з кожним роком зростає – це ставить нові завдання перед вимогою до регулювання соціально-економічних відносин у суспільстві та побудови держави загалом. І не потрібно забувати, що з кожним новим досягненням у медицині такі потреби тільки зростають.

Свого часу, наприкінці XIX століття, коли витрати на лікування стали перевищувати річний дохід середнього представника робітничого класу, у Німеччині придумали соціальне медичне страхування. Його ввів у Європі в 1883 році Бісмарк. Коротко ідея така: виправдано зростають витрати на медицину, які дають свої позитивні результати, але щоб оплатити такі послуги, стає недостатньо навіть річного окладу, а платити треба. Тоді пропонують застрахувати свої фінансові ризики на випадок необхідності оплати лікування.

Якщо кожен заплатить по невеликому страховому платежу, то разом буде досить грошових коштів, щоб оплатити лікування в середньому 30% хворих клієнтів цього року, так свідчить статистика. Але з кожним роком усе нові наукові дослідження вимагали все більших вкладень, залучення наукових співробітників із ядерної фізики, математики, економіки і навіть програмування. Бо змусити із загального потоку енергії вичленувати фотон, який на величезній швидкості пронизує людську плоть, щоб убити ракову клітину, потребує дуже великих ресурсів.

І ось тоді, але вже інші фахівці в галузі фінансів, почали думати, як зробити так, щоб технологічний прогрес рухався вперед, люди жили довше, щасливіше і безбідно, і водночас лікарі отримували гідну оплату праці, компанії одержували свої доходи на виробництво медичної техніки, а наукові інститути – замовлення на нові винаходи.

І таке рішення було знайдено наприкінці XX століття в тій самій Німеччині: немає високої ціни – є гідна оплата. Для правильного виховання в суспільстві цього правила потрібно було витратити багато років роз'яснювальної роботи, знятих фільмів, передач, уведення нових уроків у школі і життєвих прикладів. Потрібно було, щоб суспільство зробило крок на новий щабель соціально-економічного розвитку, навчилося платити гідну ціну.

Наприклад, в Україні інструментальна діагностика пацієнта із застосуванням комп'ютерного томографа (КТ) однієї анатомічної зони, скажімо, легенів, у середньому коштує 1 тис. грн (це десь $38), і наш уряд та громадські організація хочуть цю ціну знизити. Такі умови зниження ціни вони прописують у наказах, регуляторних актах тощо. У Німеччині така сама послуга на КТ однієї анатомічної зони коштуватиме €350 ($420).

Ще раз, у Німеччині – $420, а в Україні – $38. Це в 11 разів менше. Що найцікавіше, у Німеччині не стоїть питання: зробімо завтра наказом ціну на КТ на 20% нижчою.

Чому ж? А річ у тім, що суспільство розуміє – в ціну $420 закладено гарантію гідної оплати праці лікарів, щоб вони не шукали кращої долі за кордоном, а в молоді був стимул учитися і ставати лікарями. У неї закладено гарантію того, що клініка, якщо протягом п'яти років буде працювати і правильно відкладати прибуток, зможе купити новий і сучасний КТ.

Крім цього, у ціні $420 є гарантія замовлення від клініки для компанії-виробника нового КТ, а уряд, зі свого боку, уводить правило – якщо одне покоління КТ відрізняється від попереднього на більше ніж 15%, це можна вважати новизною, що заслуговує на різноманітні пільги. І це стимулює компанії-виробники робити замовлення в наукові інститути, а все разом це породжує низку різних процесів технологічного прогресу.

Уряд розуміє – щоб усе це крутилося і крутилося, ціна має бути гідною. Таку ціну може собі дозволити оплатити або пацієнт із високими доходами, або страховий фонд. Але ідея страхування полягає в тому, щоб якомога більше було застраховано саме здорових пацієнтів, ніж хворих, а для цього потрібна якісна і сучасна медицина, яка залежить від гідної оплати.

А що ми можемо собі дозволити за $38 в Україні? Купити старий п'ятирічний уживаний КТ, поставити його в "мощі" української медицини і платити за працю лікаря, який бігає по трьох роботах описувати знімки КТ? То знижуймо ще далі ціни до $20. І будемо купувати 10-річний уживаний КТ, а може, нам, як деяким країнам, подарують такий КТ, і будемо їздити з простягнутою рукою.

Мораль цієї історії в тому, що нам час уже визначитися, у якому столітті ми хочемо жити: у XVII чи, може, у XIX? А, може, пора вступити в XXI століття? Навколо нас стільки країн, які пройшли різні ступені економічного розвитку, і ми ніби у машині часу – можемо подорожувати ними. Від африканських країн до Японії – вибирайте будь-яке століття, купуйте квиток і летіть дивитися. Уже давно все придумали до нас, немає якогось ноу-хау української системи охорони здоров'я – потрібно тільки взяти і зробити.

Джерело: "ГОРДОН"

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.