+9 Київ
Минулого тижня вже торкався питання, чому перед навчаннями "Захід-21" менше апокаліптичних очікувань, ніж від навчань "Захід-17". Бо з'явилася нормальна аналітика, яка нагадала, що військовий фактор живе не сам по собі, а застосовується, виходячи із трактування Кремлем інтересів та зміни військово-політичної обстановки, яка оцінюється, виходячи із трактування інтересів. Тобто наявність потенціалу, який демонcтрують навчання, це ще не синонім до того, що завтра московити його застосують десь на новому напрямку.
Але є й інша причина. По суті, між НАТО і Московією є чітке розуміння щодо "червоних ліній" один одного по безпеці на західному стратегічному напрямку (Білорусь, країни Балтії, Польща, басейн Балтійського моря). І за ці лінії не переходять.
Так, НАТО на основі рішень Варшавського саміту реалізувало кроки на посилення передової присутності у країнах Балтії та Польщі. Але це більше символічна, а не реальна присутність у плані бойового потенціалу і здатності в разі чого відбити агресію Московії. Немає мови про те, щоб поставити в північній частині східного флангу НАТО, або потужне конвенційне угруповання, або ракетні комплекси з малим підльотним часом.
Так само і Московія відмовляється розбудовувати додаткову постійну воєнну інфраструктуру біля країн Балтії, так само, як це вона робить біля кордонів України. Без цього навіть певне посилення угруповання в Калінінградському ексклаві не виглядає як підготовка до повномасштабної агресії вже завтра.
Хоча НАТО і Московія обмінюються звинуваченнями в бік одне одного, хоч вони рухають військову інфраструктуру одне до одного на західному стратегічному напрямку, але на практиці вони вже навчилися співіснувати, розуміючи "червоні лінії" одне одного. В таких умовах навчання "Захід-21" хоча й викликають інтерес, але точно вже не розглядаються як автоматична прелюдія до чогось гіршого.
Джерело: Mykola Bielieskov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
