+10 Київ
Багато хто знає, що в'язні українських колоній займаються онлайн-шахрайством просто з колоній – з огляду на кількість приколів і фольклору на цю тему, інформація більш ніж очевидна. Я тут подумав над вирішенням проблеми.
Більшість схем, на мою думку, очевидна, і дивно, що на них узагалі хтось ведеться. Проте мені регулярно пишуть жертви, яких обдурили на якійсь онлайн-платформі продажів або дошці оголошень. Ми не займаємося розслідуванням дрібного шахрайства, адже працюємо у форматі B2B. Але регулярно передаємо такі справи адекватним слідчим і кіберполіцейським для відкриття чергової справи або епізоду за ч. 3 ст. 190 (шахрайство) Кримінального кодексу України.
А погляньмо на це під іншим кутом?
1. З боку в'язнів:
Ув'язнені займаються цим теж далеко не від добрих умов тримання. Дехто робить це із примусу так званих блатних. Як можна було б вийти із цієї ситуації? Дати тим самим ув'язненим працівникам "кол-центрів банків" реальну роботу. Ви пробували додзвонитися в якийсь водоканал свого міста? А в ті чи інші електромережі? Чому б не зробити із в'язнів-шахраїв в'язнів-співробітників технічної підтримки тих самих комунальних служб, які опрацьовують первинну інформацію? Люди, які відбувають строк за нетяжкі злочини, з гарною поведінкою, під наглядом супервайзерів цілком могли б упоратися із цим завданням. Як вам концепт ZECSupport? Упевнений, сиро, але можна доопрацювати. Мені здається логічним, що людям так буде значно простіше спокутувати борг перед суспільством, ще й робота легальна із суспільною користю.
2. Із боку великих платформ:
Цілком очевидно, що дії шахраїв шкодять, щонайменше, репутації, а як максимум – знижують дохід. Можна бути соціально відповідальним бізнесом і відкрити (хоча б пролобіювати) який-небудь CERT у партнерстві з профільними технічними вишами з кібербезпеки. Упевнений, українські студенти з радістю зможуть проходити реальну практику з пошуку кібершахраїв і приносити користь, збираючи і блокуючи такі ресурси. Наповнюючи базу шахраїв краще за всякі антивіруси. Методички з пошуку злочинців узяти у кіберполіції, як і перших тренерів для студентів. Реальна практика, чудовий досвід, мінімум витрат.
3. Із боку силовиків:
У вас десятки тисяч справ та епізодів щодо цих випадків шахрайства. Слідчі і так перевантажені. Водночас у профільних вишах, які готують слідчих і поліцейських, майбутні поліцейські здебільшого вчаться приниженню, дідівщині, того, як марширувати і як підмітати плац ломом. Заступають у безглузді наряди і по кілька років тренуються застеляти ліжко. Це все, звичайно, важливо і потрібно для формування ненависті до системи, але може, їх теж залучити до систематизації і перевірки такої інформації? Вони щонайменше могли б первинно кластеризувати і структурувати інформацію, яка надходить від потерпілих (я читав заяви, там іноді можна плакати від рівня подання інформації). Чому б не зробити подання заяви про онлайн-злочин – онлайн? Повноцінно, а не так, що потім потрібно кудись іти. Чому народ має йти в ці смердючі, в буквальному сенсі, райвідділи, де іноді з потерпілого можна стати підозрюваним? Якщо можна посадити студентів розгрібати первинну інформацію за інструкцією? Це, звичайно, не так просто, як черговий непотрібний кіберцентр відкривати і показати журналістам фото моніторів, але в теорії може залетіти.
Так, це все концепт, який потребує доопрацювання та політичної волі. Але це ідеї, які можна реалізовувати на вже наявній інфраструктурі. Я показую вам, що у нас система не хоче змінюватися, тому що простіше "кришувати". Пенітенціарна система не виправляє в'язнів, а навчає їх нових схем та уникнення відповідальності, а все могло б бути навпаки...
Джерело: Никита Кныш / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
