+14 Київ
Повернути пам'ять.
Праведниці світу з Бахмута й інші українські рятівники євреїв.
14 травня в Україні був День українців, які рятували євреїв у роки Другої світової війни. Під час нинішньої страшної й несправедливої війни подвиги Праведників світу і Праведників України стали одним із джерел натхнення й найкращим прикладом для мільйонів українських волонтерів. Згадаймо про них і про їхні високі подвиги.
Українка, мати трьох хлопчиків Наталія Кравченко 1941 року жила в Бахмуті. Її чоловік був на фронті. У листопаді 1941 року німці окупували місто, і Наталія прийняла у свою сім'ю ще трьох пацанів – дітей своєї сестри Катерини. Їхній батько Яків Городинський, комуніст і єврей, був на фронті. Катерина Кравченко переховувалася.
У місті, за різними оцінками, жило понад 5 тис. євреїв. Більшість із них застрелили німці в січні 1942 року.
Наталія ховала в себе хлопчиків, ризикуючи і своїм життям, і життям своїх дітей. За законами нацистської Німеччини, за врятування життя єврея в роки Шоа вбивали рятівника з усією сім'єю. На початку окупації, коли ніхто не міг уявити, яким жахом для євреїв обернеться правління німців, родина Городинських пройшла реєстрацію, як і всі євреї міста. Наталія Кравченко дуже ризикувала, але покинути дітей не могла.
Праведниця народів світу Наталія Кравченко. Фото: righteous.yadvashem.org
Ось що розповідає про її подвиг портал Меморіального центру історії Голокосту "Яд ва-Шем": "У світлий час доби вона постійно тримала дітей у підвалі будинку; вечорами за зачиненими віконницями дозволяла їм піднятися до кімнат. Особливу проблему становили пошуки продовольства, якого постійно бракувало. Наталія та її старші сини ходили пішки до села міняти свої носильні речі та предмети побуту на хліб і все, що годилося на їжу.
У січні 1942 року стало відомо, що кілька сотень артемівських євреїв розстріляли в підвалах колишньої будівлі НКВС. А за місяць решту єврейського населення заживо поховали у штольнях шахт, зокрема дідуся й бабусю Городинських із батькової сторони, їхню тітку і двох дядьків. Катерину Городинську заарештувало гестапо, вона зазнала тортур, що відбилося на її душевному стані.
Бахмут звільнили у вересні 1943 року. Катерина, яка не витримала тортур, тяжко хворіла, і врятованих дітей Володю, Юру й Толю Городинських відправили до дитячого будинку. Наталія й далі опікуватися племінниками. "Тітка Наталія й далі дбала про потреби племінників, хоча сама, залишившись удовою, жила дуже бідно, на зарплатню шкільної буфетниці. Урятовані нею діти дуже любили її, ставилися до неї як до матері до самої смерті Наталії Іванівни 1973 року. 2000 року Анатолій Городинський зі своєю родиною репатріювався до Ізраїлю. 5 березня 2006 року "Яд ва-Шем" надав Наталії Кравченко почесне звання "Праведник народів світу", – розповідає портал "Яд ва-Шем".
Старша жінка на фото – Праведниця світу Пелагея Єна. Бахмут. Фото: righteous.yadvashem.org
Також у Бахмуті жила родина Пелагії Єни. Разом із донькою Ольгою Легостаївою вони врятували єврейську дівчинку Світлану Яценко. 1941 року їй було 11 років, і Пелагея з Ольгою дали дитині укриття й допомогли вижити. 2011 року Ізраїль визнав Ольгу Легостаєву й Пелагею Єну Праведниками світу.
Повернення історії.
Бахмутські рятівниці Ольга Легостаєва, Пелагея Єна, Наталія Кравченко – троє із 2691 українського Праведника народів світу. Стільки історій на сьогодні держава Ізраїль визнала гідними цього високого звання. За ізраїльським законодавством, претендент на це звання має бути неєвреєм, у момент подвигу усвідомлювати, що рятує саме єврея і що за порятунок його можуть стратити за законами нацистської Німеччини. Також він не мав брати винагороду за свій подвиг. Свідчення про порятунок євреїв у Другій світовій війні розглядає комісія з істориків, військових, які вижили у Шоа, а підписує ухвалене рішення верховний суддя Ізраїлю.
Оскільки в СРСР пам'ять про трагедію єврейства часів Голокосту не визнавали, офіційно пам'яті Праведників народів світу не берегли. Лише 1991 року розпочалася повноцінна робота зі збирання свідчень. Українські історики, наприклад Фелікс Левітас, вважають, що ми втратили через це тисячі імен Праведників.
Сьогодні Україна посідає четверте місце у світі за кількістю Праведників світу після Польщі, Франції та Голландії. Але якби роботу з пошуку рятівників євреїв розпочали не 1991 року, а в 1950-х, як у всьому світі, то в українському списку героїв було б набагато більше імен.
До 2022 року багато Праведників відійшли у найкращі світи, а контакти з їхніми сім'ями було втрачено. Проте благодійні організації мають контакти з понад 100 сім'ями Праведників народів світу, і ще кілька Праведників світу сьогодні перебувають із нами і переживають війну разом зі своїм народом.
Праведниця народів світу Лідія Савчук 1945 року і 2022 року на обкладинці Швейцарського журналу Magazin. Фото надали діти Праведниці
Під час Другої світової війни Лідія з батьками Надією і Степаном Савчуками рятували євреїв у Вінниці. 2022 року Праведницю евакуювали до Швейцарії. Коли вона запитувала на початку російсько-української війни у березні 2022 року, "що показують по телевізору", діти казали: "Мамо, це кіно". Виїхати до ЄС їй допоміг особисто надзвичайний і повноважний посол Ізраїлю Михайло Бродський.
Ніна та Яків Богоради. Фото із сімейного архіву сім'ї Богорадів
Ніна Суботенко (Богорад), яка разом із батьками дала притулок утікачеві з концтабору Уманська Яма Якову Богораду. Вони разом були партизанами, а після війни одружилися. Яків (Іван) Богорад став блискучим журналістом, близьким другом легендарного Віктора Некрасова. Зараз Ніна Богорад живе з дітьми й онуками в Києві й вірить у перемогу України. Василь Назаренко, Оксана Антипчук, Катерина Шеремета, Богдан Карпишин та інші герої – це ті з українців, подвиги котрих беззастережно визнають у всьому світі. Їхні онуки служать в українській армії, а діти допомагають військовим як лікарі та волонтери.
Праведниця народів світу Катерина Шеремета разом із батьком Петром Ільницьким і братами переховували під Івано-Франківськом 14 євреїв і всіх урятували. Фото: Роман Свист / "Слово Праведника"
Сьогодні українські Праведники народів світу стали прикладом для мільйонів українців, які в найважчий час показують найкращі людські якості – милосердя, доброту, співчуття, готовність до самопожертви, справедливість. Те, що нині уособлює Україна для всього світу.
Я дозволю собі завершити цей текст словами ізраїльського поета Хаїма Хефера, які краще за мене говорять про Праведників:
"Когда я слышу слово "Праведники народов мира", я пробую,
Я пробую думать о людях, спрятавших меня и давших мне укрытие,
Думаю, слышу и спрашиваю: "Что бы сделал я на их месте?"
Если бы я был в океане ненависти, стоял перед разрушающимся, горящим миром,
Укрыл бы я другого человека? Был бы я готов, были бы готовы мои близкие
Жить в постоянном страхе, выходя на улицу, встречая соседей,
Слышать во сне тяжелые, угрожающие шаги палачей?..
И все это не одну ночь, не один месяц, а годы!
И все это лишь потому, что люди должны по-человечески относиться друг к другу.
И все это лишь потому, что человечность проявляется только в трудную минуту.
И я вновь задаю себе тот же вопрос:
"Был бы, был бы я готов?"
Я вижу их, прозванных "Праведниками народов мира",
Живущих в стране надгробий, живущих в двух мирах...
Я вижу их, живущих в двух мирах, под властью оккупантов,
И там, тогда, меж героизмом и страхом, они избрали быть на стороне слабых...
Избрали жить под витающей угрозой наказания и смерти,
Ставя под угрозу не только себя, но и жизни своих жен и детей,
Выбирая быть последней надеждой, согревающей отчаявшихся...
В этой страшной войне они находились в ежедневном бою...
Они – частица истории моего убитого, расстрелянного, мертвого народа,
Стали основой доброты и жалости, на которых стоит мир.
И перед ними, перед их героизмом, который все еще остается для нас загадкой,
Мы, евреи, склоняем благодарные головы".
Джерело: "ГОРДОН"
