+19 Київ
Володимир Зеленський влаштував значній кількості громадян України свято. Канали ZIK, NewsOne і "112 Україна", у простолюдді іменовані медведчуківськими, припинили мовлення на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони. Виявляється, так можна було. Хто б міг подумати?
Для деякої іншої частини громадян виникла проблема, тому що на телевізійну інфожвачку підсісти легко, зіскочити важко. Такої кількості мізкопромивального ефіру, як у цієї тріади, у нашому інформпросторі не знайти, а там, де аналоги є, зовсім інший ідеологічний ухил, прямо протилежний тому, що видавали прокремлівські пропагандисти. Різкий перехід виключається. Щось з осиротілої аудиторії перепаде "Інтеру" й "Нашому", але вони потрібну дозу не забезпечують.
І хотілося б порадіти, що з пропагандистського полону звільнені мільйони наших співгромадян, але ж зовсім не звільнені. Когось ломка підштовхне й супутникову антену поставити, щоб перейти на важкі препарати: безпосередньо на Соловйова зі Скабєєвою – через неможливість пригорнутися до їхніх дешевих місцевих аналогів. Навіть незручно в сотий раз повторювати: проблема якісного інформаційного мовлення в Україні так і залишається невирішеною, ніяка війна нікого в цьому відношенні ні на що так і не спонукала. І якщо навіть завтра хтось схаменеться, будувати хоч щось пристойне – справа довга, важка й майже безнадійна, тому що старе ТБ здихає, а нове ще не зрозуміло яким буде. Ось стара технологія з насунутою на неї затхлою пропагандою й розважає, і приваблює немолодих громадян, відходячи у минуле разом із ними, але не дуже швидко й із прямими електоральними наслідками цієї взаємної залежності.
Зеленський після рішення притиснути Медведчука немов знову знайшов хребет, який з нього останнім часом, здавалося, вийняли. Президент уже начебто переконав усіх у власній нездатності ухвалювати жорсткі рішення, зменшився до медійного додатка до Єрмака, і нудьга смертна розлилася по Печерських пагорбах. Але ось стусан під зад путінському куму враз оживив ситуацію й відродив згаслий було інтерес до глави держави. Виходить, усе-таки "може"?
Сильно щодо цього обманюватися не варто. Протистояння з п'ятою колоною вимагає постійної уваги, системної роботи й – головне – чіткого відрефлексованого уявлення про ціннісну прірву, що розділяє проєвропейську й пронатовську Україну від Росії, яка здуріла на власній величі і є по-справжньому небезпечною. З усім цим – увагою, системною роботою, рефлексією й цінностями – на Банковій, як і раніше, великі проблеми. Удар по ОПЗЖ було завдано, скоріше, з кон'юнктурних політичних міркувань, щоб ресурсно послабити Медведчука – Бойка й клацнути по носі Порошенка, ніж з усвідомлення абсурдності процвітання у воюючій Україні прокремлівських медіа. І Зеленського, як і раніше, оточують люди, які і викликали ефект вийнятого хребта з президента, інших досі нема.
Але бійка, яка тепер відчутно намітилася, може оживити Володимира, який заснув було в теплій ванні, і повернути йому втрачену енергійність. Медведчук образу не проковтне й постарається відігратися. Ця тривожна обставина має сильно бадьорить президента, що само по собі корисно для країни, як і відкинуті сентименти щодо ворога у власному домі. Тепер тільки б не зупинився на пів дорозі й не почав торгуватися. Можна не сумніватися, в оточенні такий варіант уже розглядається.
Джерело: "Слово і діло"
Опубліковано з особистого дозволу автора
