+12 Київ
Рівно місяць до дня голосування, і немов під цю дату в президентській кампанії намітилися зміни, які можуть позначитися на результаті.
Петро Порошенко пропустив важкий подвійний удар: скандал в оборонному секторі та рішення Конституційного Суду, що пустило під укіс антикорупційні розслідування, які ставлять під сумнів основні підсумки його п'ятирічного правління. Збагачення обраних на сумнівних військових контрактах, провалена судова реформа і демонстративний відкат у боротьбі з корупцією – будь-якого із цих пунктів достатньо, щоб перетворити президенту час, що залишився до закінчення кампанії, на пекло.
Неприємності у головного конкурента мали б порадувати Юлію Тимошенко, адже в неї свої серйозні проблеми. Як вона не намагалася видати себе за лідера опозиції і за рахунок цього сконцентрувати додаткові електоральні ресурси, нічого із цього не вийшло. Ну не виходить у виборців побачити в ній символ прийдешніх системних змін. І коли з'явився остаточний список кандидатів, частина громадян переорієнтувалася на інші персони, а хтось клюнув і на технологічну наживку у вигляді "тезки" – Юрія Тимошенка. Просідання рівня підтримки напередодні найспекотнішого етапу кампанії штовхає ще недавнього безперечного фаворита перегонів на відчайдушні кроки, вона підвищує градус риторики і втрачає переконливість, яка і без того вислизає. Юлія Володимирівна поки що не знає, як конвертувати біди Порошенка у свій успіх.
На цьому тлі начебто отримує довгоочікуваний імпульс Анатолій Гриценко, чий рейтинг скотився останнім часом на рівень Олега Ляшка, що не претендує на вихід у другий тур. Андрій Садовий знявся з виборів на користь Анатолія Степановича, і навіть звучали думки, що Гриценко за сприятливих умов тепер може 21 квітня скласти фінальну пару Володимиру Зеленському, залишивши за бортом і Порошенка, і Тимошенко. Від нинішніх виборів, звичайно, можна очікувати різних несподіванок, але поки, за лічені тижні до дня виборів, сума рейтингів Садового і Гриценка не дозволяє останньому наздогнати навіть Юрія Бойка, який іде з великим відставанням від трійки лідерів.
Але автоматичного додавання підтримки кандидата, що вибув, і кандидата, який залишився, не відбувається. За січневими даними соціологічного центру "Рейтинг", у разі виходу Андрія Садового з кампанії, по 9% голосів його прихильників підуть Гриценку і Тимошенко, 7% – Зеленському, 4% – Порошенку, якась дрібниця перепаде іншим, а 40% опитаних не змогли відповісти. Можливо, хтось тепер подивиться на полковника іншими очима, побачивши в ньому перспективу, і це забезпечить йому підтримку. Усе це не лише не скасовує, а навпаки, наголошує на необхідності розгортання, нарешті, активної кампанії, яку поки не вели ані Гриценко, ані Садовий, а Андрію Івановичу тепер і не треба.
На диво невдалим виявилося довгоочікуване підключення до загальної дискусії претендентів Володимира Зеленського, який до цього обмежувався монологами-відеозверненнями. Резонансні скандали давали йому можливість виступити на своєму, відданому в повне кандидатське користування телеканалі "1+1". Тим більше, що для нього обрали козирний формат включення із власного штабу, у той час як інші кандидати, як зайчики, сиділи в павільйоні програми "Право на владу".
Весь ефір Зеленського зайняв сім хвилин, причому сигнал ішов, як попередила ведуча, із шестисекундною затримкою, ніби керівник "Кварталу 95" перебував на борту орбітальної станції, а не в Києві. Сім хвилин прохідних домашніх заготовок, озвучених чомусь із протяжними інтонаціями Ігоря Коломойського на тлі працівників, які старанно опівночі працюють за комп'ютерами – це виглядало і звучало дуже недоречно. А оскільки в програмі йшлося про болісно хворобливі для країни речі, ступінь стилістичної невідповідності зашкалював, й остання безглузда фраза-обіцянка "зуб даю!" підкреслила, що це відчуття невипадкове.
Великий кандидатський дебют Зеленського можна вважати провальним. Якби Вова просто говорив, що думає і відчуває, вийшло б, напевно, не так безсило, як нашпигований технологами спіч. А репетицій і дублів формат не передбачає. Як відомо, неможливо другий раз справити перше враження, і цей шанс претендент-сюрприз запоров.
Це зовсім не означає, що його підтримка обов'язково почне падати. Електоральний феномен Зеленського – це феномен місця, а не змісту. Трьох предикатів: "новий", "інший" і "відомий" – виявляється, у нашій убогій кон'юнктурі цілком достатньо, щоб суб'єкт опинився в центрі надій більшої кількості громадян, ніж здатні вразити інші. Він зайняв ту нішу, в яку не вписалися і навіть не спробували вписатися інші, і пожинає плоди. Але громадяни ці плоди-голоси приносять під нішу, а не для власне Володимира Зеленського, яким він є, і це особливо яскраво проявляється, коли видно, що він у політичному сенсі ніякий.
Що вийде з непростого замісу, сформованого на початок березня, можна буде побачити вже в новій хвилі опитувань. І ті дані, за пару тижнів до виборів, скоригувати буде неймовірно складно. Навіть за допомогою горезвісних мереж.
Джерело: "Слово і діло"
Опубліковано з особистого дозволу автора
