$39.22 €42.36
menu closed
menu open
weather +9 Київ
Лада Лузіна
ЛАДА ЛУЗІНА

Українська письменниця.

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Мені зрозуміла спроба відокремити нашу культуру від будь-якої "ненашості". Але наша побутова культура вже давно інтернаціональна

У побутовому житті людей 21 століття відокремити власне українське від минулого вже повністю неможливо, вважає українська письменниця Лада Лузіна.

Напишу дуже важливий для мене пост про національну та інтернаціональну культуру. Це те, що я сформулювала насамперед собі для себе (і не без впливу скандалу навколо В'ятровича і Портникова, який примкнув до нього).

Є національна культура. І вона дуже потребує вивчення і захисту, оскільки багато речей – свята, традиції, оповіді – зникають зараз просто у нас на очах, як рідкісні метелики. Тому у своїй книзі "Чарівні традиції українок" мені особисто було так важливо скрупульозно відокремити нашу культуру від будь-якої іншої, не плутати наших традицій, наприклад традицій святочних ворожінь, із традиціями найближчих сусідів.

Чому? Тому, що лише вичленувавши це ядро, ми можемо побачити себе у дзеркалі – зрозуміти свою суть. (Типовий приклад – свято Колодій, яке існувало у багатьох країнах, але лише у нас ним заправляли винятково жінки! І це вже наша особливість).

Тому мені загалом дуже зрозуміла спроба відокремити нашу культуру від будь-якої "ненашості". Але те, що можливе і навіть необхідне в науковому дослідженні, нереальне і загрожує у звичайному побутовому житті. Бо наша побутова культура вже дуже давно інтернаціональна.

Типовий приклад – Новий рік із ялинкою. Я ніяк не могла його згадати в "Чарівних традиціях українок" серед інших свят. Адже український Новий рік – це Василь і Маланка, усі наші новорічні традиції прив'язані саме до цих двох днів у святцях, і з цим уже нічого не вдієш.

Ялинка прийшла до нас із Німеччини, і треба спокійно усвідомлювати, що первинно вона – не наша. І це однозначно привід максимально популяризувати наше свято – Щедрий вечір Василя та Маланки! Але, погодьтеся, це вочевидь не привід скасовувати головну ялинку країни і відмовлятися ставити ялинку в себе вдома. Та й чи можна вважати її зовсім не нашою через 100 років святкування і сімейних ялинкових традицій, які передають із покоління в покоління?

Ялинка – простий приклад того, як спочатку не наше (те, що не виростає із традицій українського народу) стає нашим – і в цьому немає жодної трагедії.

І потрібно настільки ж спокійно розуміти, що будь-яка культура багато в чому складається із запозичень. Вивчаючи зараз народні свята та традиції України, я дуже чітко бачу, як вони видозмінюються залежно від прилеглого кордону. На заході вони одні, на сході – інші (цікаво, що найнезвичайніші українські традиції живуть неподалік від кордонів Білорусі). Починаючи від стародавньої Русі, наша міфологія запозичила дуже багато у скандинавів, германців, болгар тощо. І треба спокійно сприймати ці запозичення... і водночас – це найцікавіше! – відстежувати, як загальні традиції, світові міфологічні сюжети трансформувалися на нашій землі і ставали вже нашими.

Усе це, здавалося б, спільне місце... Але зараз, коли деякі особливо затяті шукачі правди намагаються навіть не відокремити, а категорично відрубати "наше" від "ненашого", можна довідділятися до самого скелета і з жахом з'ясувати, що і череп скелета в тебе не зовсім наш за формою. Потрібно абсолютно спокійно зрозуміти, що в культурі є дуже багато пластів, де наше і не наше зливається в єдиний живий і вже нероздільний організм.

Потрібно настільки ж тверезо розуміти, що в побутовому житті людей 18-го року XXI століття відокремити власне українське від минулого повністю (!) уже неможливо, і, порушуючи цю тему як прапор, дуже небезпечно робити із прапора меч, який уражає і розсікає!

П.С. І так, особисто я продовжу відокремлювати наше від не нашого, але винятково у своїх дослідженнях, у пошуку найдавніших пластів наших свят... і буду реконструювати їх, реанімувати і популяризувати в міру моїх скромних сил.

Видихну... я це сказала!

Джерело: Lada Luzina / Facebook

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.