+12 Київ
З інтерв'ю автора цих рядків Людмилі Немирі 9 вересня 2022 року.
...Чи вигідне продовження війни Путіну? Думаю, що він ставиться до цього спокійно. Його влаштовував варіант і відносно швидкої перемоги, його влаштовує і варіант тривалої війни, війни на виснаження. Із його погляду він може вести війну на виснаження протягом тривалого часу. Він вважає, що, оскільки Росія має більші ресурси, ніж Україна, – економічні, демографічні, фінансові, військові, – то він може й далі вести цю війну як завгодно довго. Оскільки його втрати, відносні втрати – військові, політичні, економічні, фінансові – щодо ресурсного потенціалу Росії – йому видаються меншими, ніж втрати, яких зазнає Україна, то його влаштовує довгострокова війна, війна на виснаження.
У Путіна є ще й друга мета, про яку ми ніколи з вами раніше не говорили, про неї, здається, ніхто не говорив. Але для нього це дуже важлива мета, за значущістю, порівнянна з його метою зі знищення державності України.
Ця мета – люди. Захоплення людей. Це таке середньовічне захоплення людей, рейд із захоплення людей. Людей, які, на його думку, можуть зазнати русифікації, які можуть стати демографічною підмогою для путінського режиму... Зараз Путін використовує цю війну як інструмент, який змушує мільйони людей переїжджати до Росії або ж зазнавати русифікації на окупованій території України... Це стратегічний задум Путіна. Він розглядає Україну як найбільший демографічний резервуар для поповнення населення Росії, яке скорочується.
Ведення довгострокової війни проти України, війни на виснаження, на його думку, працює на досягнення цих двох взаємозалежних цілей. Він прагне того, щоб частина українців опинилася на території Росії, а жителі окупованих районів України зазнали русифікації. Відомо, що запущено програму зі знищення української літератури, українських підручників, документів української історії. Із Росії скеровано тисячі вчителів для навчання українців на окупованих територіях за російськими підручниками, за російськими освітніми програмами з відповідною політичною та ідеологічною індоктринацією. Що це? Це реалізація найважливішого стратегічного задуму Путіна щодо захоплення та русифікації мільйонів українців.
...Питання про загальну мобілізацію, на яку Путін сьогодні [9 вересня] не наважується, може бути вирішене. Треба пам'ятати, що мобілізаційний резерв у Росії становить 18 млн осіб. Навіть у тому разі, якщо не весь цей мобілізаційний резерв буде призваний, а буде призвано 50%, або навіть 20%, або навіть 10% від мобілізаційного резерву, то в цьому випадку чисельність збройних сил Росії може бути збільшено майже на 2 млн людей.
І тоді питання про те, якою буде тривалість цієї війни, які операції проводитимуть, коли станеться корінний перелом у війні, чи відбулося виснаження сил противника, набувають зовсім іншого звучання. Іще раз скажу, цього поки що не сталося. Станеться це чи не станеться – зараз ми цього не знаємо. Але будь-який відповідальний керівник, будь-який відповідальний експерт не може відкидати можливості того, що це може статися за іншого кремлівського керівництва або навіть за Путіна.
Путіна нинішня ситуація влаштовує. Тривалість цієї війни невідома. Те, що вона може тривати роками, це висока ймовірність.
...Тому необхідно бути готовим до найскладніших, найнеприємніших варіантів. Генерали Залужний і Забродський чесно говорять, наприклад, про те, що Путін може застосувати ядерну зброю. На відміну від експертів, які говорять про високу чи низьку ймовірність, вони кажуть: "Така ймовірність є. Ми маємо бути готовими до будь-яких варіантів розвитку ситуації. Але будь-які такі кроки не змінять готовності Збройних сил України протистояти супротивникові, домагатися вирівнювання військового паритету, наближати перелом у війні й домагатися перемоги”. Потрібно дотримуватися цієї головної поради, яку нам дають українські військові керівники.
...За всіх позитивних новин останніх днів ніхто з відповідальних людей, які займаються військовим аналізом і військовим плануванням, не говорить про те, що війна закінчиться незабаром. Війна може затягнутися на тривалий час.
...Відповідальні керівники (і експерти) мають відштовхуватися не від найсприятливішого варіанта розвитку, а від найнесприятливішого. Саме тому відповідальні коментатори мають говорити про найгірший варіант розвитку подій. Якщо він не станеться – дякувати богу, але виключати його з розгляду не можна.
Ще раз повернімося до документа, який – дякую їм – підготували генерали Залужний і Забродський. Своєю статтею і своїми діями вони кажуть: це довга війна, це війна тривала, ми не знаємо, як довго вона триватиме, ми не знаємо, які резерви противник кине у справу. Навіть сьогодні без цих резервів перевага противника є дуже серйозною. Стаття проливає витверезливий душ на багатьох шанованих українських експертів, схильних до ейфорії та шапкозакидання. Це війна серйозна, це війна тривала, противник сильний, стратегічна ініціатива поки що у противника, у противника також перевага в озброєнні, у вогневій міці. Як довго це триватиме і коли це зміниться – цього ми сьогодні не знаємо...
Те, що зараз робить українське військове керівництво, нагадує мені стратегічний підхід Квінта Фабія Максима Кунктатора у Другій Пунічній війні. Військове керівництво України обізнане з військовою історією, із відповідною стратегією, воно розуміє, що в боротьбі із сильним противником, який має потужнішу зброю й величезні резерви, необхідно знайти такі способи боротьби, які збережуть власні сили і власні ресурси, передусім людські. Тоді рано чи пізно, незалежно від того, коли це станеться, можна прийти й до корінного перелому у війні і, зрештою, до перемоги.
До того, що корінний перелом у війні не відбудеться за два місяці, або за три місяці, або за шість місяців, або навіть за рік, треба ставитися спокійно. Це тривала й важка війна. Якщо цього корінного перелому не станеться зараз зі звільненням Балаклії або, припустімо, зі звільненням Куп'янська, або навіть зі звільненням Херсона, нікого не має засмучувати. Це тривала й важка війна. Як довго вона триватиме – зараз невідомо. Коли станеться цей перелом – сьогодні незрозуміло. Але головне – треба готуватися й бути готовим до того, що рано чи пізно, хай скільки часу на це знадобиться, хай скільки триватиме ця війна, вона однаково закінчиться перемогою України.
Джерело: Андрей Илларионов / LiveJournal
