+13 Київ
Побіжно пройшовся ідеєю влади закрити кордони Білорусі на виїзд. Формально – COVID-19. Реально – так чи інакше є зв'язок із політичною кризою у країні. Частина "алярмістів" уже починає кричати про "Північну Корею" і рвати волосся на голові.
Логіка білоруської влади дещо інша. І вона стає зрозумілою, коли зіставляєш дати.
Перше запитання: чому постанову ухвалили 7 грудня, а опублікували 10-го? Дивно. Тим більше, що 7-го, 6-го, 5 грудня відбувалися зустрічі економічного блоку управлінців із Лукашенком, а також наради про політику.
Друге запитання: чому дають 10 днів до набуття чинності? Дивно – таке враження, що влада намагається дати час зібратися і виїхати всім, хто хоче.
Якби йшлося про переслідування або про боротьбу з епідемією, кордони закривали б швидко.
Третій цікавий збіг – заборона триватиме в реальності від місяця до двох. І в цей самий період проведуть анонсовані Лукашенком Всебілоруські збори. Отже, із країни виїде певна кількість опонентів Лукашенка. Зокрема активних учасників/організаторів акцій протестів.
Тобто ресурсна база протестної активності падає. І на цьому тлі Лукашенко проводить важливі для себе політичні заходи і створює нові межі для політичного процесу.
Водночас навіть 20–30 тис. осіб, які одномоментно виїхали, – це випробування для щойно створюваної системи взаємодопомоги. Фонди допомоги й так мають затримку, чергу з виплатами. Додавання ще кількох тисяч "термінових" заявок – серйозне випробування. Пробуксовування будуть створювати невдоволення вже "лідерами нової опозиції".
Залишається запитання: як максимально вичавити із країни активних протестувальників? Тут так само є кілька алгоритмів. Не здивуюся, якщо підуть чутки про ймовірні повторні репресії щодо тих, кого раніше затримували. Влада навіть підіграє, влаштувавши кілька показових акцій. Можуть заговорити про призов резервістів. Тощо.
Питання в іншому – це логіка влади. Це нові обриси процесів. Чи є що відповісти або чи є хоча б здатність (бажання) проаналізувати подію та змінити свою тактику в опонентів влади?
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
