+12 Київ
Прем'єр-міністр України Олексій Гончарук написав заяву про відставку на ім'я президента. Хоча за законом заяву мав писати на адресу парламенту. Однак суть не в цій "невинній хитрості". Суть у тому, що черговий виток політичної кризи в Україні почав розвиватися відповідно до прогнозу, який ми з колегами дали на 2020 рік. Долю уряду зрештою вирішено, і це детально розібрано у відео "Україна. Криза 2020: головні актори і логіка процесів". Прем'єр-міністр – жертва, яку має принести президент заради збереження керованості політичними процесами.
Питання лише у вдалому моменті для того, щоб завести барана на жертовний вівтар публічної політики.
І ось тут є про що поговорити, оскільки ініційована сьогодні криза – прояв браку організаційного та силового ресурсу влади, помножений за ранній старт атаки на Зеленського. Я припускав, що "активна фаза" розгортатиметься на зламі весни – на початку літа 2020 року. Розпочалося в січні, і рання відставка уряду позбавляє президента Зеленського свободи маневру надалі, залишаючи можливість лише ще однієї жертви – Верховної Ради, яку можуть запустити на дострокові вибори. З іншого боку, президент змушений реагувати, оскільки залишити без відповіді фразу про "профан в економіці", яка стала публічною, – вистрілити собі в ногу, показати свою слабкість.
Через це криза з можливою відставкою Гончарука полягає у виборі одного з чотирьох варіантів дій:
1. Шлях в.о. – варіант, який успішно прокатували в період із 2014-го до 2019 року. Але це уподібнює Зеленського до Порошенка і той втрачає.
2. Іти на повідку інтересів – міняти Гончарука. Але виникає питання "на кого", оскільки переговори з потенційними змінниками лише почалися.
3. "Обняти і пробачити" – погрозити пальчиком і дати умовні три – чотири місяці на виправлення помилок. Тобто рішення перенести на пізнішій термін.
4. Заявити, що все гаразд, і дати Гончаруку працювати далі. Але це означає залишити його як мінімум до кінця 2020-го.
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
