+14 Київ
Кремлівський "дах": що означає залучення Медведєва до захисту Медведчука.
Медведчук і далі втрачає вплив та активи в Україні: після заборони трансляції підконтрольних йому телеканалів і польотів персональних літаків правоохоронці взялися перекрити йому "грошовий кисень". Мова про спільну операцію НАБУ і СБУ, які відкрили справу щодо незаконного передання 2017 року людям Медведчука контролю над нафтовою трубою на кордоні з Росією.
Ідеться про нафтопродуктопровід "Самара – Західний напрямок", який Медведчук вивів із державної власності. Він був важливим для Медведчука в його стратегії монополізації українського ринку дизеля завдяки постачанню його з Росії. Із цих грошей Медведчук потім фінансував партію ОПЗЖ, свої телеканали і "підгодовував" ЛГД (лідерів громадської думки. – "ГОРДОН"). Експертці, яка допомогла Медведчуку скласти фіктивний висновок, наразі висунули підозру.
Але це не єдині шляхи заробітку Медведчука. Є ще в Україні мережа заправок Glusсo – розслідувачі давно встановили роль путінського кума в цій енергетичній імперії, яку було створено з активів державної компанії "Роснефть" на нашій території.
Компанії Медведчука/Козака також наживаються на війні: продають українським споживачам вугілля з окупованого Донбасу, видаючи його за антрацит... із ПАР. Що, до речі, цілком підпадає під визначення "фінансування тероризму".
А ще Медведчук заробляє із транзиту російського вугілля територією України – пов'язана з ним компанія-експедитор має монопольні права на цю діяльність.
У будь-якої розсудливої людини резонно виникне запитання: а з чого б така щедрість російської держави? Як і чому державні активи РФ перейшли в руки іноземного громадянина – фізичної особи? Яка роль і чи є особиста зацікавленість у цій афері у чинного президента РФ Путіна, який є Медведчуку майже родичем? У нормальній країні ця тема давно б стала предметом антикорупційного розслідування.
З огляду на все вищенаписане напрошується підозра, що Медведчук може бути й не справжнім власником, а лише тимчасовим "наглядачем" за активами російської держави в Україні. Або ж "гаманцем" особисто Володимира Путіна. Ну або, у кращому разі, бізнес-партнером чинного російського президента (що ніяк не знімає незручних запитань до Путіна).
Чергове непряме підтвердження цього – рівень, на який у Росії підняли захист Медведчука. Річ у тім, що займатися українськими проблемами кума Путіна призначили Дмитра Медведєва – нинішнього заступника секретаря Ради безпеки, а раніше – багаторічного прем'єр-міністра, а потім і президента РФ. Рівень? Так, до того ж найвищий.
Тим паче Дмитро Медведєв далеко не новачок в українській темі. Навіть більше – нинішній жалюгідний стан справ в українсько-російських відносинах саме його величезна заслуга.
Річ у тім, що Медведєв і Медведчук свого часу вже займалися двосторонніми відносинами між країнами – коли вони майже одночасно очолювали адміністрації своїх президентів (Кучми і Путіна). А історично було заведено так, що відносинами між Україною і Росією займалися глави АП особисто – такою була їхня важливість. Мабуть, на цій ниві вони і зблизилися.
Саме з подання Медведєва Путін зганьбився, двічі вітаючи Януковича з перемогою (за що оточення Путіна потім покарало Дімона, але це вже інша історія).
А оскільки Янукович був креатурою Медведєва, то й на українських виборах президента 2010 року Кремль (а тоді місце президента РФ "грів" уже якраз Дмитро Анатолійович) підтримав донецького бандита. Тоді як сам Путін раніше (за часів свого президентства) ставив на Юлію Тимошенко, "подарувавши" їй перемогу над ненависним Ющенком і підписавши з нею 2009 року так званий газовий договір.
Причина такого вибору банальна: Медведєв вважав своєю справою честі відігратися за поразку у 2004–2005 роках і зробити Януковича президентом хоча б за п'ять років.
Уже як президент РФ саме Медведєв став архітектором "Харківських угод" – знижка на газ в обмін на продовження оренди бази в Севастополі ще на 49 років. Щоправда, угоду довелося погодити ще й із Путіним – адже "Дімона" до газу вже не підпускали, мовляв, не його компетенція. Змову, як ми пам'ятаємо, "освятили" на трьох, у резиденції президента РФ "Завидово", куди спеціально привезли Януковича.
За рік Медведєв, відповідаючи на моє запитання на пресконференції про кулуарність цих рішень, зізнався, що схему "флот на газ" він із Януковичем "придумали в мене на дачі".
І ось зараз той самий Медведєв займається проблемами Медведчука. Його питання вже виносили навіть на засідання Радбезу РФ – найвпливовіших і найбільш наближених до Путіна посадовців, замаскувавши його під тему "обговорення ситуації зі співвітчизниками в Україні".
Потім майже моментально прилетіла перша "відповідь": Росія заборонила імпорт деяких видів залізничної продукції з України. Можна не сумніватися, що будуть також інші: судячи з рівня, на який у Росії винесли проблему їхнього українського колеги Медведчука, кожне російське відомство тепер готують до "підлості" за своїм профілем.
Передусім це спецслужби і військові. Тому дедалі частіше лунають побоювання, що Кремль може розпочати нову кампанію з окупації українських територій (наприклад, "пробивати" коридор до Нової Каховки для розблокування води у Крим або захопити Маріуполь).
Окрім покарання України, це ще дасть Москві змогу промацати кордони, до яких будуть готові дійти США цього разу. Адже коли Кремль захоплював Крим 2014 року, Білий дім Обами залишився осторонь. А як поведеться Байден за нинішніх умов? Ще невідомо.
Джерело: "ГОРДОН"
