+11 Київ
На вулиці омріяний сніговий рай, який нагадує, що зима існує і вона буває прекрасною. Ще кілька років тому Росія завжди використовувала зиму для нарощування політичного тиску на Україну, тримаючи газовий вентиль і трубу як засіб впливу, примушення до "братської любові", упокорення.
Ми надто дорого заплатили за нашу незалежність, і поки золоті хлопчики з "Нафтогазу" отримували непогані гонорари за свою геніальність, українські воїни платили своїм життям і здоров’ям, відстоюючи нашу територію. А ми, політики, зробили все можливе для енергетичної незалежності від Росії, відмовилися від російських енергоносіїв. У тому числі ціною рейтингів та іміджевих втрат, бо олігархат не прощає втрату надприбутків.
Тривожним сигналом на нараді в керівництва парламенту, яка відбулася за участі прем’єра і в.о. міністра енергетики цього тижня, стали розмови, що, мовляв, Україна і так закупає російський газ, але реверсно, від європейських поставщиків, і тому дорожче на 30%, а зараз, мовляв, головне – ціна і зробити газ дешевшим.
Потім – раптова зустріч радників нормандського формату, яка до того кілька місяців блокувалася РФ. І сигнали, що говорили там не так про Донбас, як про газ.
І тепер от уже відверта заява вчорашнього "переможця у Стокгольмському арбітражі" пана Вітренка про експорт російського газу від незалежних російських компаній. Це що за маячня і на кого вона розрахована? У РФ двірники ЖЕКів залежні від Кремля. Які незалежні газові компанії? Ми всі є свідками спецоперації повернення України в залежність від РФ, у тому числі енергетичну. Почалося все з поправки Геруса, якою дозволили закупівлі російської електроенергії, зараз не заради народу, а олігархату, заводам яких у першу чергу потрібні дешеві російські енергоносії, нас знову підсаджують на газову російську голку. Можливо, для цього і тарифи підняли – аби легше провести спецоперацію, у традиціях серіалу, з криками про народ. Слуги Кремля сьогодні при владі. Уже й не шифруються.
Р.S. Доганяти РФ у міжнародних судах, починаючи від Стокгольмського арбітражу і Міжнародного суду ООН у Гаазі, закінчуючи ЄСПЛ і Гамбурзьким морським трибуналом, була стратегія нашої політичної команди. Позови готували урядові команди, директиви на це виписував президент Порошенко. І дуже прикро бачити, що декому все одно де здобувати результат – чи у Стокгольмському арбітражі, чи в підписанні контрактів із "незалежними російськими газовими компаніями", аби тільки був гонорар.
Джерело: Iryna Gerashchenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
