+12 Київ
Візит. Слова та можливості.
Війна, розв'язана Росією на полях України, триває... Як будь-яка війна, вона оголює внутрішні процеси, які до деякого часу були помітні лише фахівцям. Показником цього є політичні процеси та неминучі зміни, які вже впливають і надалі впливатимуть на перебіг історії.
Президент США прилетів із візитом до Європи. Не лише у Брюссель, де він, як і його попередники, далеко не рідкісний гість, з огляду на те, що Брюссель не лише столиця Бельгії, це одна з головних європейських та міжнародних столиць політичних процесів світу, а й у Варшаву. Кілька його попередників бували в Польщі й раніше. Однак саме цей візит, не за персоналією, а за максимальною наближеністю до театру фронтових дій, є найважливішим, а може, й унікальним.
Річ не у відвідуванні зовсім невеликого польського міста, де розквартировано американських військовослужбовців, найсхіднішого в Європі. Це протокольний обов'язок американського президента відвідувати своїх військовослужбовців, які захищають цінності вільного світу в будь-якій точці планети після того, як США взяли на себе важке і відповідальне завдання захисту демократії в середині ХХ століття. Не в унікальності зустрічі з біженцями з України. Ще 10 років тому це мало хто міг уявити навіть у страшному сні. Річ в унікальності всієї ситуації, що починалася з окупації Криму, з розгортанням терористичної операції з відривання території України в Донецькому та Луганському регіонах, вільної та незалежної з 1991 року країни. Усе це складники політичної партитури, з увертюрою, прологом та розвитком…
Слово "м'ясник" заслужено звернено до свого зовсім нещодавнього партнера. Цілком стосується й оточення "м'ясника", і, на жаль, великої частини зомбованого народу його країни. Воно заслужене, хоч і прикре для справжніх м'ясників, які годують усіх, за винятком веганів. Сподіваюся, фахівці цієї професії не ображаються. Що робити, у чомусь їхнє ремесло схоже. Просто вони обробляють і торгують тушами тварин, необхідними для їжі, а цей сіро-кривавий, як і його попередники, прирікає на моторошні муки та смерть тисячі й мільйони без жодного сенсу. Сенсом черговий приплив дутої величі та перемоги вважати відмовляюся. У ньому немає навіть ідеї – у ньому є лише темрява, що робить його саме сірим, а навіть не яскраво чорним. Сірість знищує яскраві кольори, знищує світ у всіх сенсах цього слова.
Однак прилітати лише заради цієї вже крилатої фрази, звичайно, було не обов'язково. Найважливіше було сказати про збільшення контингенту американських військовослужбовців у Польщі. Про постачання нових партій озброєння захисникам свободи та незалежності. Заяви важливі, необхідні, але не надлишкові.
З президентом прилетіло безліч супровідників, охоронців, консультантів, радників, членів кабінету, на жаль, з ним не прилетіла ескадрилья F-16 та інших новітніх військово-повітряних суден. Нам кажуть, що їхня участь неможлива, бо українські льотчики, на жаль, не навчені роботи на них. Не навчені, оскільки в Бухаресті, інший демократичний попередник нинішнього президента США не відкрив разом із низкою кремлівських друзів "зелене світло" для України, Грузії, Молдови щодо вступу до НАТО!
Так, тепер дуже зручно прикривати свою ганьбу заявою, що льотчики країн НАТО не можуть брати участь у закритті неба України. Проте ризикну нагадати деякі аналогії з історії ХХ ст. Польські льотчики героїчно брали участь у битві за Англію на початку Другої світової війни! Упевнений, що серед пілотів США чимало тих, у чиїх жилах тече українська, польська, румунська, молдавська, литовська, латиська, естонська кров. Кров тих країн, для яких початок третьої світової війни 24 лютого став досить очевидним і чиї території, що наповнюються потоками біженців не по телевізору, а реально – на вокзалах і в магазинах, щогодини стикається зі страшним поняттям – жертви війни.
Може, як в історії Великобританії, Іспанії, дозволити пілотам, готовим і охочим допомогти своїм одноплемінникам, надати не на словах необхідну не гуманітарну, а військово-технічну та бойову допомогу. Нагадаю, агресор не цурається закликати і вербувати собі на допомогу найманців із дуже далеких країн з аналогічними московським диктаторськими режимами. Щоб перемогти ворога, треба остаточно зрозуміти – він ворог! Війна є війною. Це війна не України. Це війна на теренах України. Це війна цивілізації та демократії з варварством і мракобіссям. Ці хвороби потрібно вилікувати, інакше вони загрожують уразити весь організм людства своєю вже мало передбачуваною червоною кнопкою мракобісся.
Звичайно, можна було зробити щонайменше ще один важливий крок, жест. Як колись інший президент США, прилетіти у супроводі частини ескадрильї до Києва вимовити українською мовою, перетворивши її відповідно до поточного моменту, найважливішу фразу: Ich bin ein Berliner! Сьогодні вона має звучати "Я є киянин!".
Є й інший можливий для реалізації варіант – узяти з собою президентів Польщі, країн Балтії, Румунії, Молдови, а може, і Франції, і Німеччини та прилетіти до Києва і виступити на Майдані Незалежності, як 2008 року вчинив Лех Качинський зі своїми колегами у Тбілісі. Це були б ще сильніші кроки та слова! Можливі? Можливі, але, мабуть, не у виконанні цих політиків!
Останнє як додавання та, якщо хочете, доказ того, що війна світова! Відомо, у виборах США зовнішньополітичні процеси грають дуже незначну роль на фоні внутрішніх, економічних, соціальних. Проте зараз Вашингтон, Нью-Йорк, Бостон, Чикаго, Балтимор – східне і західне узбережжя і навіть центр США, зокрема південні штати, рясніють не лише зірково-смугастими прапорами, а й українськими жовто-блакитними. Закликами і стікерами з крилатим “Російський корабель, пливи на...”.
Враховуючи, що щонайменше 90% української діаспори у США, не менше як 70% російської і єврейської, більша частина польської, румунської, та й інших громадян США з небайдужим ставленням до того, що відбувається в Україні, висловлюють свою залученість до того, що відбувається там, 100% на проміжних виборах у США фактор війни на полях України, не російсько-української, а саме світової, матиме велике значення, а отже, обидві партії – і Демократична, і Республіканська – враховують це. Візит чинного президента США та жорсткі слова, сказані ним, це підтверджують. Чужого горя не буває! Настануть інші часи, зійдуть інші імена – які вони будуть і що будуть готові зробити, залежить від тих, хто їх обирає!
У будь-якому разі має настати час не дивитися в очі злочинця і намагатися там щось прочитати, а час судити злочинця і створену ним злочинну державу. Судити, щоб іншим не кортіло ні у близькому майбутньому, ні в найдальшому!
Джерело: "ГОРДОН"
