+18 Київ
Російська опозиція багато років вела нескінченні суперечки про те, як розвиватиметься далі путінський режим. І думку, яка багато в чому домінувала на нашому форумі, про те, що путінізм – це пряма дорога від авторитаризму до фашизму і зрештою до зовнішньої агресії, значна частина російської опозиції розглядала як надто радикальну чи навіть маргінальну. Суперечки закінчилися. Нам сперечатися більше нема про що. 24 лютого підвело риску під усіма розмовами. Настав час назвати Росію фашистською державою і підвести риску під цими обговореннями. Тепер перед нами постає питання, що робити у нинішній ситуації. Українська війна, безперечно, займе своє місце в історії як поворотний пункт. Ця війна відкриває нову сторінку, і перемога української армії змінить геополітичний баланс для всього світу.
Сьогодні, як на мене, принципово неправильно говорити про те, що ми хочемо припинення війни. Припинення війни хоче Макрон, припинення війни хоче, мабуть, і сам Путін. Ми хочемо остаточної перемоги України у цій війні, яка закінчиться із підняттям українського прапора у Севастополі. Жодні інші варіанти розглядати не можуть і не мають розглядати, бо лише з визволенням Криму та Севастополя розпочнеться визволення Росії від путінського фашизму. Це абсолютно очевидна, на мій погляд, істина, і сьогодні її вже підтвердив весь цивілізований світ, який допомагає Україні досягти саме такого результату.
Наші сподівання пов'язані з тим, що розгромна воєнна поразка Путіна призведе до неминучих змін усередині нашої країни. Говорячи про поразку і паралелі із 1945 роком, треба розуміти, що ніхто не має на увазі бомбардування Москви – нападати на Росію ніхто не збирається. Ця поразка має стати насамперед військово-психологічною. Вона має стати шоком для російських громадян, які мусять усвідомити крах путінської моделі державності та крах усієї концепції, побудованої на імперській матриці.
І, відповідно, зважаючи на ці перспективи, ми маємо вибудовувати зараз свою стратегію. Є питання стратегічні, але є питання суто практичні. Ми сьогодні маємо ситуацію, коли сотні тисяч наших співгромадян виявилися розкиданими по світу, вони тікають із Росії, не маючи сил там перебувати. Зрозуміло, що ставлення до них зараз має, м'яко кажучи, насторожений характер. Навіть більше, обмежувальні заходи щодо путінської Росії стосуються всіх людей із російськими паспортами. І саме тому потрібно вибудовувати свою стратегію, адже ми маємо думати про майбутнє, про те, як ці люди зможуть відіграти свою роль у побудові нової Росії.
Сьогодні потрібно знайти можливість їхнього політичного представництва. Ми пропонуємо простий тест для переходу в категорію, яку можна умовно назвати "європейські росіяни", і створити для них таке представництво. Це декларація, яку ми пропонуємо для підписання. Вона фіксує три речі: визнання цієї війни злочинною, визнання того, що вона розв'язана нелегітимним режимом, визнання територіальної цілісності України. За цими критеріями мають визначатися наші союзники, а ті, хто не готовий це визнавати, нашими союзниками не є. Навіть більше, я сказав би, що дії конкретної людини в минулому – недавньому чи далекому – не є сьогодні перешкодою до підписання цієї декларації. Просто важливо розуміти, що на цьому історичному етапі потрібно чітко зафіксувати, що є принципи, на основі яких ми готові об'єднатися. Прийняття цих принципів, як на мене, досить, щоб робити наступні кроки.
Передумови для того, щоб створити політичне представництво для цих людей, дозріли. У межах роботи антивоєнного комітету ми створили російський комітет дії, завдання якого – забезпечити таке представництво. І, на мою думку, є реальні шанси, що багато дружніх нам європейських урядів будуть готові розглянути питання про видавання відповідних посвідчень людям, які увійдуть до нашої системи. Якщо Путін будує велику Північну Корею, то ми будуватимемо свою віртуальну Південну Корею. На час. У підсумку ці Кореї об'єднаються і, як знаємо з історії, таке об'єднання зазвичай відбувається з урахуванням прогресивної частини.
Джерело: Гарри Каспаров / Facebook
