+11 Київ
Шлях де Голля чи Петена?
Багато представників західних політичних та експертних еліт фактично умовляють українців погодитися на диктат Путіна. Роблять це під пристойними приводами – "заради миру та гуманізму". Мовляв, навіть поганий мир кращий за будь-яку війну, навіть із терористами треба домовлятися, адже необхідно врятувати життя мирних жителів навіть ціною поступок агресору. Загалом – віддайте Путіну те, що він вимагає, і спіть спокійно.
А чи не хочуть ці гуманісти й реалісти віддати Путіну не південний схід України, а південний схід Франції чи Німеччини; впустити орди бучанських ґвалтівників на розслаблений Лазурний берег чи в ділову та багату Баварію? Ні, здається, не поспішають. А чому те саме має робити Україна?
Особливо багато таких миролюбів у Франції. Що ж, така традиція там має глибоке коріння. Прем'єр-міністр маршал Петен, з міркувань гуманності, бажаючи зберегти міста, пам'ятники та життя людей, за умов наступу нацистів погодився на їхні вимоги і фактично здав половину Франції німцям, а потім вони й другу половину окупували. А генерала де Голля, який закликав до продовження війни з нацистами за всяку ціну, французький уряд оголосив тоді зрадником.
Проте згодом історія все розставила на свої місця. Після війни Петена засудили за зраду Франції до страти, яку де Голль, котрого визнали на той час національним героєм, зі співчуття до його старості замінив на довічне ув'язнення.
Західним лицемірам не вдасться зіштовхнути українців із героїчного шляху де Голля на слизьку доріжку поступок та компромісів імені дідуся Петена.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
