+13 Київ
Засвоймо нарешті раз і назавжди, що Росія для України зараз – величезна чорна 140-мільйонна маса, ворожа, смертоносна, небезпечна, ненависна. У цій масі неможливо, та й зараз немає потреби вишукувати світлі цятки у вигляді "хороших росіян".
На рівні особистих зв'язків – інша річ, у мене в самої багато друзів в Україні, для яких я – Катя Барабаш, давно знайома і навіть комусь симпатична (є й такі, їй-богу). Але для решти я – така сама молекула цієї чорної маси.
Українці ржуть над нашою "опозицією", для них Навальний – "не-бутерброд" і "гризуни", і я навіть рота не відкрию, щоб із ними сперечатися. Те, що для нас прохідна фраза, напівпорожній звук – для українця ніж у серці й цвях у труну добрих відносин.
Учора побачила пост відомого письменника, де він запитує – як, мовляв, думаєте, чи будуть колись в України з Росією хороші відносини? Я навіть розгубилася. Це ж яку товстошкірість треба мати, щоб зараз, коли на Україну сиплються ракети, коли країна без світла і тепла з милості твоєї країни, будувати плани на наше світле спільне майбутнє? Причому це письменник справді співчуває Україні, щиро.
Інший діяч опозиції пропонує Європі подумати про "план Маршалла" для Росії в майбутньому. Немає слів. Безвихідна глухота...
Джерело: Екатерина Барабаш / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
