+13 Київ
Насамперед для тих, хто досі не розуміє (або вперто робить вигляд, що не розуміє), а що ж Арестович зробив не так і чому ми взагалі про це маємо говорити, хіба ж це важливо.
Проблема не в тому, що його ляп про Дніпро рознесли різноманітні російські Telegram-канали і, вибачте, "ЗМІ". На них – узагалі пох.
Вона навіть у першу чергу не в табунах англомовних користувачів Twitter, які цитату Арестовича про ППО у Дніпрі нині носять із рідкісним остервенінням. Хоча це вже тепліше, бо це приціл на західний простір, від якого ми великою мірою залежимо.
Головна й найгарячіша проблема – у тому, що Арестовича полюбили цитувати західні ЗМІ. І ще раз наголошую: не як класного дядька, якому є що експертне сказати, а як прямого представника Офісу президента, якого Банкова сама висунула на трибуну. Тільки цей статус робив його медійною фігурою для Заходу.
Приклад конкретного результату цього всього – свіжа топова новина на одному з головних новинних порталів Чехії під заголовком: "Катастрофу у Дніпрі [він] пов'язав з Україною, тепер радник Зеленського (sic) подав у відставку".
Скріншот: Danylo Mokryk / Facebook
Ця проблема значно ширша й більша, ніж Арестович і симпатії чи антипатії до Арестовича.
"Розмивати" реальність, продукуючи вагон версій подій, аби врешті дискредитувати саме поняття правди та реальності, викликати якщо не переконання "нє всьо так адназначна", то хоча б думку "Ну хз, що там сталося насправді", – це одна з головних цілей росіян в інформаційній війні.
Тому щоразу, коли від наших офіційних спікерів починаються різнобої у версіях, коли поширюється неперевірена інформація, яку потім доводиться спростовувати/уточнювати, – це величезний подарунок для Росії.
Росіяни напружено намагаються добиватися саме ось таких публікацій у світових ЗМІ. Цього разу Арестович зробив усе за них.
І з цього вкрай необхідно зробити висновки значно більш далекосяжні, ніж звільнення Арестовича.
Тому що інформаційна війна – не виграна. Вона триває. І таки треба тремтіти над словами й повідомленнями.
Це не має повторюватися.
Джерело: Danylo Mokryk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
