+9 Київ
На Дарниці, біля "Дитячого світу", у лихі 90-ті завжди стояли натовпи обмінниць валюти і кидал. І перші, і другі тісно працювали з ментами. За чималу частку менти перших не помічали, а других не ловили. Я пам'ятаю, як менти з київського главку приїжджали під "Дитячий світ", ходили серед усього цього валютного пролетаріату, збирали побори і складали їх у свої барсетки.
А потім був момент, коли цих ментів співробітники чи то внутрішньої безпеки, чи то СБУ поклали мордою в підлогу просто в момент збирання данини. Пам'ятаю, як один із них лежачи намагався кричати: "Ми ж свої!" І як його били за це з ноги по ребрах. І люди, що стояли тоді навколо цього дійства, дивилися й обговорювали, що нарешті справедливість перемогла. А вже за тиждень інші менти збирали данину з валютниць і кидал.
Я приятелював із валютницями, що стояли тоді під "Дитячим світом", частина з яких і сьогодні стоїть там, хоч частково і переорієнтувалася на інший формат заробляння грошей. І це дало мені можливість поцікавитися в них, що за шоу ми бачили тоді. З'ясував, що менти стали підвищувати оброк. Апетити зростали в них просто в геометричній прогресії. Їм здавалося, що вони зловили Бога за бороду, їхня влада над валютниками безмежна й так буде завжди. Але... Валютники самі пішли до ментів і поскаржилися на їхніх колег. Ті запропонували бартер. Змінити "дах" і знизити оброк. Так все й вийшло. А за деякий час, приблизно за рік, усе повторилося знову. Тому що новий "дах" подумав, що вони теж зловили Бога за бороду, їхня влада над валютниками безмежна й так буде завжди. Загалом, це була системна помилка.
Я згадав цю історію, тому що зараз бачу вакханалію з комітетами ВР. Це не перша така історія, яку я вже бачив. У 2014 році коаліція відмовилася віддавати нам, опозиції, комітети парламентського контролю: бюджетний комітет, комітет із протидії корупції, комітет зі свободі слова й регламентний. До чого це призвело, усі пам'ятають?
Мабуть, вони, як і ті менти під "Дитячим світом", вирішили, що вони зловили Бога за бороду, що вони у владі назавжди і що це буде незмінно. Так от, зараз усе повторюється. Влада віддає комітет із реінтеграції Донбасу, замість того щоб його очолити. Що це? Спроба дати Медведчуку козиря чи зняття із себе відповідальності за всі процеси? А спроба дати зараз опозиції комітет зі свободи слова, у якого хочуть обрізати частину функціоналу і який перетвориться після цього на імпотентну книгу скарг, свідчить про те, що це не дотримання демократичних принципів, а лише імітація. Це багато про що свідчить. Про багато що недобре. І не треба мені виправдання розповідати, що "попередники" так само робили. Я їм казав, що вони помиляються. А це не дає права на повторення тих самих помилок. Це звучить як виправдання, мовляв, усі погані і я буду поганим. Але якщо будують проєвропейську країну, а не білоруський аналог в Україні, то виправляють помилки попередників, а не копіюють їх і не повторюють.
Я сумніваюся, що монокоаліція зараз це усвідомлює. Поки немає передумов для їх протверезіння після результатів на виборах і запаморочення від успіхів. Але я розумію, що бумеранг до них повернеться. Як повернувся він до їхніх попередників з усіх попередніх скликань. Просто в українській політиці не заведено думати про майбутнє. Більшість вважає, що так буде завжди і їх не наздожене поразка. Для цього можна ознайомитися з історією України або з легендою про перстень царя Соломона. Кому що зручніше. Просто це треба зробити. І зробити висновки. Правильні. Усвідомлені. Конструктивні.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
