+8 Київ
А поки вся країна зосередилися на Різдві й томосі, на російських авіаційних форумах розігралася справжня трагедія, з тоннами "Корвалолу" і гострим запахом горілої вати.
Злий і підступний Держдеп США не дав дозволу на постачання в мирну країну Іран 40 авіалайнерів Sukhoi Superjet 100. Тому що санкції. Загальна сума зірваної угоди – приблизно $2,1 млрд. Долари американські. І дуже б знадобилися російській економіці. Але не судилося. Причина банальна – частка іноземних складників у диві російського авіапрому 77% (із них 34% двигуни). І в комплектації літаків понад 10% деталей зі США. Це означає, що він російський лише на 23%, як, утім, і більшість російського металобрухту. Тому без дозволу США вони не можуть продати свої летючі млини.
Операцію готували кілька років, і, враховуючи те, що цими літаками не хочуть літати навіть найближчі друзі Росії, завдасть російському авіапрому досить відчутного удару. А причина повної непопулярності цього літака стандартна – відсутність нормального сервісу, низька надійність двигунів (SaM146, спільне виробництво з Францією, потребує капремонту на 1–2,5 тис. годин експлуатації, порівняно з 8–9 тис. годин у західних двигунів). Ще, кажуть, під час польоту в ньому можна покурити в шпаринку. Жартую. Але не зовсім.
Джерела з Вашингтона повідомляють, що у США не захотіли втрачати такий шанс вжарити дві країни, які наразі під американськими санкціями. А враховуючи те, що росіянам дуже важливо продати Sukhoi Superjet 100, можна сказати, що Кремлю передають черговий привіт із Білого дому.
Зараз набіжать росіяни і почнуть розповідати, що це дрібниці, але я їм нагадаю один старий грубий анекдот.
Мужик їде в тролейбусі і сам себе намагається вмовити (переконливо):
– Я не хочу срати!
– Я не хочу срати!
– Я не хочу срати!
– Я не хочу срати!
– Я не хочу срати!
– Я...
– Я не всрався!
– Я не всрався!
– Я не всрався!
Так і хочеться після цього сказати: "Вово, вгамуйся. Віддай Крим і вали з Донбасу. У довгостроковій перспективі тобі ж гірше буде". Але ж не послухає. У нього своє грабельне поле.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
