+19 Київ
Текст складний. Він не збере багато лайків. Але можливо, когось він змусить замислитися про стан речей в Україні.
У сучасному світі є два основні варіанти існування влади. І це те, на чому тримається держава.
Перший варіант – це сакралізація влади. Коли сприймають владу як вищу силу, мало не даровану від Бога, але не працюють демократичні інституції. І тоді схиляння перед владою і повне підпорядкування стає основним стрижнем, на якому тримається та чи інша держава. Таким прикладом може бути Росія, Північна Корея чи Білорусь. Це країни з різними варіантами правителів-диктаторів, а також з усіченими правами та свободами громадян.
Другий варіант – це країни, у яких до влади ставляться як до сервісної функції, але чітко і системно працюють усі демократичні і громадянські інститути. У таких державах до представників влади ставляться з належною повагою, але водночас як і до тимчасово найнятого менеджменту, який має виконувати свій функціонал згідно з прописаною посадовою інструкцією. У цих країнах не побачиш раболепства перед владою, але люди знають, що всі державні інституції повноцінно функціонують. Саме це є основою таких держав як Швеція, Естонія та Німеччина.
Є якісь місцеві нюанси й особливості, але вони поодинокі і лише підтверджують загальне правило.
А Україна за традицією йде своїм шляхом. У нас абсолютна неповага до влади з державними інституціями, що не працюють. Незадоволеними залишаються як запит на справедливість, так і запити на якісну освіту й охорону здоров'я. Тотальна недовіра до судової системи і правоохоронних органів. І до всього цього мізерні рейтинги політиків і дискредитація всіх гілок влади. А влада в Україні традиційно базується на архаїці побудови взаємин. Цінують переважання особистої відданості лідеру, а не ефективність чи кваліфікацію. Клановість є ще одним стримувальним архаїчним чинником. Соціальні ліфти є винятком, а не правилом. А постійна надія виборців, що прийде цар-чарівник і все налагодить, без критичного мислення й відсутності в більшості населення схильності до аналізу, лише погіршує загальну ситуацію.
До чого це призведе? Поки незрозуміло, але оптимізму в мені все менше. Такий вектор довго тривати не може. У сучасному світі держава, яка не виконує своїх функцій, у якій не працюють інституції й відсутня довіра до влади – приречена. Проблема ще й у тому, що є реальна кадрова криза. На жаль, вона ускладнює всі процеси. Рішення є. Вони багатоетапні і не завжди популярні. Але ситуацію треба виправляти на загальнодержавному рівні, якнайшвидше. А який вихід ви бачите з цієї ситуації?
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
