+11 Київ
Жодна крапля не вважає себе винуватицею повені. Ця фраза чудово характеризує українських виборців. Вони спочатку вірять у нереальні обіцянки, потім ідеалізують свого кумира, потім розчаровуються в ньому. І водночас, незважаючи на втрату часу, виборці не розуміють, що саме вони максимально причетні до того, що відбувається. Бо довірливо віддали свій голос, замість того, щоб проаналізувати програму кандидата й оцінити його компетенції. А замість того, щоб критично мислити й вимагати таймінгу реалізації обіцянок, вони просто чекають дива.
І час усвідомити, що після обрання немає нікого недоторканного у плані критики. Критика – це вказування на помилки, проблеми й недоліки. Якщо їх немає, то й критики не буде. Якщо політик не дає приводу, то його не критикують. І тільки дурень готовий заплющувати очі на помилки свого обранця. Бо помилки політика – це завжди негатив у житті виборця. Може, не відразу. Але він гарантовано буде. Тому на критику в бік їхнього обранця виборцям треба реагувати не агресивно, а вдумливо. А самому політикові виконувати роботу над помилками й робити висновки. Тоді критики буде менше, а підтримки більше. Якщо ж цього не робити, то буде ситуація, як у нас в Україні, коли мудрий народ і далі обирає владу емоціями, а не головою. А потім не може зрозуміти, чому за 28 років усе так і не налагодилося.
Так от, коли у виборців зникне змагальний інстинкт – коли в будь-якому варіанті підтримуєш свого обранця і пробачаєш йому все, що пробачати не можна, – і вони вимагатимуть створення якісних та комфортних умов для життя, ось тоді все й налагодиться. А поки виборці Порошенка й Зеленського поводяться як уболівальники "Динамо" й "Шахтаря". Але програш вашого кумира у футболі загрожує лише тим, що він не виграє чемпіонату або тимчасово опуститься в таблиці, а помилки політиків призводять до того, що ви хріново живете, ваші діти хріново живуть і в країні рівень життя такий собі. Але на гру гравців і призначення тренерів ви не впливаєте, а от на вибір влади якраз навпаки. Тому перестаньте агресивно реагувати на критику на адресу тих, хто її заслужив, незалежно від прізвища. Зрозумійте головне, що стосовно політиків потрібне не захоплення, а контроль. А без цього вони бронзовіють і перетворюються на корупціонерів. Або неконтрольованих самодурів. Януковича вже забули?
Я критикував Порошенка. І не я один. За діло. Він не прислухався. А йому лили єлей у вуха чиїсь солодкаві язики. Чим закінчилося? Із Зеленським може бути гірше, якщо він не почне реагувати на критику й не буде змінюватися. Корона на четвертому поверсі Банкової сильно тисне на мізки. І виборцям, які бачать у політиці ідола для поклоніння, – теж. Хочете жити краще? Тоді вас не має хвилювати прізвище президента. Неважливо – Зеленський, Порошенко, Тарасенко чи Береза. Вас має хвилювати не прізвище, а справи. Не красиві слова й гучні заяви, а справи й наслідки. Я підтримаю все, що робить Україну сильнішою, і не прийму всього, що нас послаблює. Мене не цікавить прізвище. Мене цікавлять смисли й дії. Тому я не ідеалізую політиків, а аналізую їхні справи. Чого й від вас чекаю. Без цього якісних змін у країні не буде.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
