Головних збитків диктатурі, як завжди, завдала вона сама – своєю непристойною суєтою і шахермахерством

Тепер, коли вибори закінчилися і моє висловлювання не зашкодить "Розумному голосуванню", хочу пояснити, чому я вважаю цю затію помилкою. Я говорю не про практичні результати, не про те, спрацює РГ чи не спрацює. Вдасться відібрати в партії влади скількісь місць – прекрасно, не вдасться – важливість невелика. Головних збитків диктатурі, як завжди, завдала вона сама – своєю непристойною суєтою і шахермахерством, яке всім було видно і викликало роздратування навіть у людей аполітичних.

У 2021 році в російському житті сталася суттєва зміна: будь-яка політична діяльність стала неможливою. Це закономірна стадія еволюції, правильніше, деградації режиму довічної диктатури.

Час політики – виборчих кампаній, демонстрацій, мітингів, легальних опозиційних організацій – завершився і знову настане вже за зовсім інших обставин.

Нічого нового чи унікального тут немає. 100 з гаком років тому, за часів Олександра III, відбувалося те саме: революціонерів посадили або вичавили в еміграцію, Росія під "совиними крилами", самодержавство начебто перемогло – усіх задавило, усе контролює.

Але кінець політичної боротьби означає лише, що протистояння переміщається на іншу територію, причому таку, де диктатура дуже слабка. Головна боротьба тепер буде не за депутатські мандати, а за уми й серця більшості (причому переважно за серця).

У цьому виді змагань путінський режим абсолютно безпорадний. Він брехливий, грубий, злодійкуватий, продажний, ідейно безплідний. Його можна боятися, але поважати й тим паче любити – в усякому разі безплатно – неможливо.

Боротьба переміщається з політики у сферу етики й естетики. Чесність і порядність – проти брехні й підлості, красиві вчинки – проти огидних.

Коли Олексій Навальний повернувся, щоб сісти в тюрму, – це був дуже гарний вчинок, який викликав повагу навіть у людей, які не мають твердих політичних поглядів. У них, у цих людях – а це сьогодні більшість населення – ключ. І будь-які дії, що збільшують у Росії кількість прихильників демократії, – це правильні дії, а будь-які дії, які змушують звичайну, неполітизовану людину морщитися, що створюють у неї відчуття чогось нечистого, – на шкоду справі.

Проблема "Розумного голосування" саме в цьому: воно змусило дуже багатьох морщитися. Воно створювало враження якогось несимпатичного махінаторства. Голосувати за сталініста, щоб насолити Путіну? Жодна раціональна аргументація не переконає звичайну, безпартійну людину, що це гідний вчинок. Радше відштовхне від тих, хто за таке агітує. А це означає, що навіть у разі успіху "Розумне голосування" більше зашкодило, ніж принесло користі.

Залишмо політиканство і політтехнології Кремлю. Щодо цього їх однаково не переплюнути. Це їхній рідний вид спорту: обдурять, ошукають, на козі об'їдуть.

У прихильників демократії мають бути інші методи, проти яких у диктатури немає зброї: гідна поведінка, красиві вчинки, генерація привабливих ідей і консолідація привабливих людей.

Чому я пишу це тільки зараз, після бійки, я думаю, зрозуміло. Заважати Навальному, який із в'язниці кликав усіх брати участь у РГ, було абсолютно неможливо. Однак нинішні псевдовибори – не більше ніж малозначний епізод, який за кілька тижнів забудуть. Ідеться ж про загальний принцип.

Його давно сформульовано: методи, якими ти користуєшся, ще важливіші, ніж кінцева мета.

Якщо не збиватися з цього фарватеру, він ніколи не підведе.

Джерело: Акунин Чхартишвили / Facebook