+11 Київ
Переговори між Меркель і Порошенком визначили кілька важливих тенденцій. По-перше, сам факт організації зустрічі відразу після формування четвертого кабінету Меркель є важливим сигналом пріоритетності України у зовнішньополітичному порядку ФРН. За дипломатичним протоколом перші тижні роботи нового уряду чітко демонструють, відносини з якими країнами будуть у фокусі зовнішньої політики. Із цього погляду зустріч із президентом України – це чіткий сигнал того, що український порядок у топ-листі уряду Меркель.
Нагадаю, перші візити після переобрання Ангела Меркель зробила до Франції та Польщі. Тож Україна в цьому ряду має більш ніж знаковий вигляд. До речі, анонсована зустріч у німецькому Аахені у травні пройде за участю лідерів Франції та України, а от Путіна на неї німці не покликали, що саме собою більше ніж симптоматично. І візит Меркель до Росії після інциденту в Солсбері взагалі здається нереальним. На найближчий рік у всякому разі.
По-друге, заявлені теми переговорів – миротворча місія на Донбасі, "Північний потік – 2", незаконне постачання Siemens у Крим – це, по суті, узгодження технічних моментів між країнами-союзниками. Водночас очікувати від Меркель відмови від ПП-2 з урахуванням участі у контракті трьох німецьких компаній як мінімум наївно. Меркель у будь-якому разі буде відстоювати інтереси німецького бізнесу. Тому не можна довіряти її ритуальним словам про те, що вона вимагала від Путіна врахувати інтереси України під час реалізації ПП-2. Жодних конкретних дій із боку Німеччини за цими словами не буде.
І потрібно розуміти, що в разі реалізації ПП-2 Україна повністю втратить транзит російського газу. Бо єдиний, хто може поставити хрест на амбітному проекті, – це Дональд Трамп. Поки що створена коаліція проти ПП-2 у складі України, Польщі, Молдови та країн Балтії б'ється об стіну безрезультатно. Якщо Штати вирішать сказати своє вагоме слово, проект ПП-2 зазнає краху. Для цього Трампу потрібно натиснути на Данію і Єврокомісію. Якщо цього не відбудеться, усе закінчиться дуже погано.
І, нарешті, багато що найближчими роками залежатиме від рішучості Парижа. Макрон минулого року вперше вивів французьку економіку на друге місце в ЄС після німецької, випередивши британців. Геополітичні амбіції Парижа і далі зростатимуть, а непоступливість Макрона щодо Кремля буде зміцнювати Меркель. Зараз важливо в усіх питаннях сповідувати принцип дипломатичної симетрії. Тобто дзеркалити всі західні санкції. Перша чарка із висланням 13 російських дипломатів з України не вийшла колом, тому другою порцією зайдуть санкції проти путінських олігархів. Ну а далі треба просто дивитися, що роблять США та ЄС, і повторювати за ними. Адже повторення – мати навчання.
Джерело: Taras Berezovets / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
