Революційна ситуація не відбувається за клацанням на крики "Києве, вставай". Вона має дозріти

Мобілізаційний ресурс акцій протесту під так звану велику політичну реформу виявився вичерпаним. Як кажуть, "закончен бал, погасли свечи". Насправді єдине, що сьогодні залишається людині, яка і виступила хедлайнером заходу, Михайлу Саакашвілі, – спробувати радикалізувати нечисленні сили на силове зіткнення із владою. Інакше "протест" дуже скоро вщухне.

У владі силового протистояння категорично уникають, власне, з цієї і тільки з цієї причини Нацгвардія і допустила встановлення наметів перед Верховною Радою. Ситуація призвела до напруги всередині силового блоку, оскільки є люди, які виступали за жорсткішу відповідь. Перемогла зрештою позиція прихильників компромісу.

Драйвери протесту, які залишаються за кадром і оплачують бенкет, – Медведчук, Григоришин і Коломойський – мають бути вкрай засмучені тим, що відбувається. Проте явна ескалація поки теж не в їхніх інтересах. Адже за цим можна втратити багато і для себе.

Саакашвілі у своїй непередбачуваності стає небезпечним і для влади, і для своїх союзників. Хоча у повному сенсі союзниками їх назвати вже важко. Розкол у середовищі революціонерів – питання найближчого часу, підтвердження тому – вихід низки громадських активістів. До того ж парламентська коаліція дуже вдало ухвалила медреформу, а також почала розбиратися з виборчим законодавством та скасуванням недоторканності. Тобто перевела гру у 100% виграшний формат парламентської дискусії із затягуванням часу.

Адже революційна ситуація не відбувається за клацанням на крики "Києве, вставай!", скільки не загортайся у національний прапор. Вона має дозріти. На жаль, організатори ВПР цього так і не зрозуміли.

Джерело: Тарас Березовець / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора