+13 Київ
Вигадка потужної синекури, на кшталт глави Ради національної безпеки або когось такого і спроба зберегти у своїх руках якісь важелі влади чи убезпечити себе – це типовий самообман будь-яких авторитарних вождів чи диктаторів.
Піночет пішов, залишивши за собою посаду верховного головнокомандувача і довічного сенатора. Що в підсумку не врятувало його від судових переслідувань. Ден Сяопін, залишившись військовим керівником, усе одно втратив свій вплив, і країна перейшла до ротації вождів.
Влада у того, у кого в руках гроші і власність. Репресивна машина лише тоді чогось варта, коли вона добре фінансована. Мій досвід роботи у владі чітко засвідчив: силовики кладуть із приладом на всіх формальних начальників, якщо йдеться про конфлікт із тими, хто їх фінансує.
Коротше: влада у того, у кого в руках бюджет та фіскальна система. Усі ці твердження щодо того, що влада, наприклад у Росії, належить силовикам, справедливі лише доти, доки Путін контролює мінфін.
І він це, на відміну від багатьох, добре розумів, коли йшов у прем'єри: мінфіном тоді командував особисто до нього лояльний (і сповнений зневаги до Медведєва) Кудрін, який пішов на прямий конфлікт із президентом.
Тож відставка Назарбаєва – це відставка. Так, плавна, так, спланована, але відставка, а не декорація. І, думаю, Назарбаєв це усвідомлює.
Джерело: Альфред Кох / Facebook
