+3 Київ
Херсон.
Наші дівчата працювали там в окупації всі ці дев'ять місяців. Без світла. Без інтернету. Без поставок товарів – на довійськових залишках.
Коли виходило – відпрацьовували день, коли пів дня, коли всього декілька годин. Працювали для тих, хто залишився, і вірили у ЗСУ.
Останні місяці було дуже важко. Цінники у гривнях і приймаємо виключно гривню, а в мешканців Херсона за ці дев'ять місяців в окупації гривні на руках майже не залишилося. Натомість у багатьох з'явилися рублі. Почалися постійні скандали.
"Чому відмовляєтеся продати в рублях?" "Чому цінники досі у гривнях?" Навіть погрожували нашим дівчатам викликати росіян, щоб "навести порядок".
Але ми не піддавалися. Я все розумів. Розумів, що рахунок іде на дні – далі так працювати і наражати дівчат на репресії з боку окупаційної влади буде просто неможливо.
На 1 листопада ми запланували закрити магазин на невизначений термін. І так би воно й сталося, якби не ЗСУ.
На фото – наша машина й наш Олексій, які не були в Херсоні вже дев'ять місяців, і якби не ЗСУ – не потрапила б сюди вже ніколи. І ми не потрапили б. Ми не "Ощадбанк" і не "Укрпошта" – ми дрібний український бізнес. Ми вже в Херсоні.
У суботу завантажили повну машину медичних виробів і виїхали з Києва – сьогодні доїхали до наших дівчат у Херсоні.
Херсонці, підприємці. Тут купа закритих салонів, аптек і магазинів. У місті немає роботи й майже нічого не працює. Тому повертайтеся швидше додому, відкривайте свої бізнеси й за вами додому з усього світу потягнуться ваші сусіди – херсонці.
Так наш Херсон оживе.
Окремо дякую своїм дівчатам за чесність, за відданість, за порядність і за те, що всі ці довгі дев'ять місяців кожного дня ви були з нами на зв'язку та на своєму робочому місці. У тому числі завдяки вам херсонці прожили й пережили цей важкий час окупації. Дякую всім, хто у ЗСУ. Саме ви зробили це повернення взагалі можливим.
Джерело: Алексей Давиденко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
