Козлами, які заважають Донбасу жити в мирі з Росією, вирішили робити не росіян і "ополченців ЛДНР", а українських добровольців

Подивився фільм про поїздку Зеленського в Золоте.

Одне зрозуміло. Нас готують забути образи, пробачити смерті, обійняти прибічників "русского мира" на окупованих територіях і знову полюбити брата свого старшого.

А кілька тисяч мешканців Золотого покликані допомогти президенту України переконати решту 40 млн у необхідності миру з Росією. Фільм знято круто. Акценти розставлено так, щоб у виборців не було сумніву в обраному шляху.

Очевидно, козлами, які заважають Донбасу жити в мирі з Росією, вирішили робити – ні, не росіян і не "ополченців ЛДНР" – крайніми, схоже, будуть українські добровольці.

У 2014-му мої знайомі кинули роботу лікарів і всією сім'єю поїхали зі своєї трикімнатної квартири в Донецьку, забравши із собою дітей з університету і глибоко літніх батьків.

У свої 50 вони шукали заново будь-яку роботу, жили у злиднях і без звичних зручностей. Досі вони туляться всі разом в орендованій двійці на околиці Києва й ішачать одночасно на кількох роботах, щоб не жити у "ДНР", в "русском мире", в окупації. А там ось уже протягом п'яти років простоює їхня велика порожня квартира.

А могли ж перечекати в окупації розведення військ. Отримали б російські паспорти, пристосувалися б до окупаційної влади, а їхні батьки могли б дивитися російське ТБ і отримувати пенсію у двох місцях одночасно.

Мої знайомі кажуть: "Після п'яти років поневірянь і війни ми розуміємо мир в інтересах усієї України, ми не розуміємо миру в інтересах Росії і тих, хто добровільно залишився жити там – в окупації".

Джерело: Алексей Давиденко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора