+7 Київ
Яка реальна ситуація на ринку землі в Україні?
Зараз кожен українець має право на два гектари землі для ведення особистого сільського господарства. Отримати цю ділянку складно, а якщо немає знайомих чиновників – практично неможливо. Більшість українців приватизують такі ділянки не для того, щоб самим стати фермерами, а для передання їх у довгострокову (на 10–50 років) оренду. Використовувати по-іншому ці ділянки не виходить. Через мораторій їх неможливо продати і купити, скажімо, собі житло, оплатити навчання або лікування. Щоб хоч трохи заробити, землю здають в оренду за невисокою (іншої не пропонують) ціною великим фермерам-монополістам. За даними Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно зараз понад півмільйона (637 051 га) гектарів земель, призначених для ведення фермерського господарства, що перебувають в оренді всього у трьох великих агропідприємств.
У 2016 році у законодавстві з'явилося поняття "сімейне фермерське господарство" – держава вирішила розвивати агроринок у цьому напрямі. У всьому світі саме малі і середні фермерські господарства сімейного типу становлять основу аграрного сектору. Наприклад, у країнах Євросоюзу приблизно 85% усіх ферм є сімейними.
А ухвалений у першому читанні 22 травня законопроект №7060 пропонує механізми передання сімейним фермерським господарствам землі в оренду з можливістю подальшого викупу. Але навіть після такого викупу, якщо не скасують мораторію, фермери все одно не зможуть продавати цю землю. Автори законопроекту стверджують, що, коли він набуде чинності, сімейних фермерських господарств стане більше, місцеві бюджети наповняться податками, у сільській місцевості з'являться нові робочі місця, а корупції у сфері землі стане менше. Але чи це так?
Нові правила отримання землі
Якщо законопроект буде ухвалено, сімейні фермерські господарства зможуть отримувати землю в оренду на спеціальному аукціоні з такими умовами:
- учасниками аукціону можуть бути тільки громадяни України, члени сімейних фермерських господарств;
- у власності таких господарств може бути не більше ніж 20 гектарів землі;
- один лот аукціону – не більше ніж п'ять гектарів;
- фіксований термін оренди – сім років.
І, що найцікавіше, разом із правом на земельну ділянку господарство отримає низку обмежень:
- використовувати ділянку можна лише для вирощування багаторічних насаджень, тваринництва, овочівництва, органічної продукції і зберігання та перероблення вирощеної на ній продукції;
- протягом семи років заборонено змінювати цільове призначення землі (ведення фермерського господарства) та передавати її в суборенду, у заставу або у користування третім особам, на яких завгодно правах.
За сім років оренди ділянки до 2 га землі можна отримати безкоштовно, іншу частину – викупити, зокрема з розстроченням платежу на 20 років. Управління Держгеокадастру буде контролювати передання і використання земель, а за результатами перевірок зможе ініціювати припинення дії договору оренди.
З одного боку, запропоновані механізми будуть стимулювати появу сімейних ферм і сприяти формуванню ринку землі у дрібних і середніх товаровиробників. З іншого – після отримання такої землі у власність господарства так само не зможуть вільно нею розпоряджатися і змінювати цільове призначення.
У чому підступ?
Загалом законопроект може мати позитивні наслідки для ринку землі в нашій країні: українці зможуть отримувати землю для розвитку сімейних ферм на простіших та прозоріших умовах. А обмеження щодо використання землі дійсно може знизити рівень корупції у цій сфері. Бентежить те, що по суті мораторію не скасовують, а додатково встановлюють на землі з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", що знову-таки порушує права українців.
Окрім того, якщо зараз кожен українець для ведення особистого селянського господарства має право отримати два гектари землі безкоштовно, то після ухвалення закону таке право буде лише у соціально незахищених українців або тих, які мають певні заслуги, і то, вони зможуть отримати не більше ніж один гектар.
Найімовірніше, законопроект буде ухвалено, але з поправками про поступове скасування заборони на розпорядження землею, з урахуванням позиції ЄСПЛ. Адже Україна, яка ратифікувала міжнародну Конвенцію про захист прав людини, взяла на себе зобов'язання виконувати рішення ЄСПЛ.
Зараз ЄСПЛ присудив компенсацію позивачам (тільки судові витрати по $3 тис. кожному), але дав Україні "розумні строки" (а це один–два роки) на приведення національного законодавства у відповідність до його рекомендацій.
Водночас у рішенні суду йдеться: "У разі, якщо Україна буде зволікати з ухваленням необхідних законодавчих змін, ситуація з призначенням грошової компенсації може змінитися, і загальні суми відшкодування суттєво зростуть". Тобто, якщо наші чиновники і депутати проігнорують рішення ЄСПЛ, мільйони власників сільгоспземель в Україні зможуть розраховувати на грошові компенсації від держави за порушення їхнього права вільно розпоряджатися своєю власністю. Джерелом цих виплат, зрозуміло, буде держбюджет.
