+13 Київ
Таке враження, що Білий дім діє за принципом "Жодного дня без рядка про росіян"
Що сталося зі стариною Дональдом? Яка русофобська муха вкусила, пробравшись до Овального кабінету, американського президента? І чого тепер чекати від Трампа Росії, де його ім'ям ще нещодавно захоплено називали псів і закусочні, а нині на путінський режим сиплються докори, погрози і тролінг?
Враження таке, що Білий дім діє за принципом "Жодного дня без рядка про росіян". То заявляє, що якщо президент ветує свіжі санкції від Конгресу проти Північної Кореї, Росії та Ірану, то хіба що для того, щоб посилити покарання для Росії.
То держсекретар Тіллерсон геть не посміхаючись (як справдешній комік) пояснює, що санкції допоможуть зблизити Америку і Росію. Удячних реляцій у відповідь із Кремля чомусь не чути.
Нарешті, президент Сполучених Штатів у себе у Twitter раптово доходить висновку, що Росія не хотіла його президентства. "Іншими словами, Росія була проти Трампа на виборах у 2016 році – та чому б і ні, адже я хочу сильної армії і низьких цін на нафту. Полювання на відьом!" – обурюється Дональд.
Вірить йому хто-небудь? Швидше ні, ніж так. У всьому світі вже встигли зрозуміти: у випадку з корифеєм медійних ігор Трампом слід менше дослухатися до його слів і більше придивлятися до його вчинків. Потрібно раз за разом пробиратися крізь димову завісу від чинного президента Сполучених Штатів.
А вже у строкатій історії взаємин Дональда Трампа і режиму Володимира Путіна цей контраст між словом і ділом просто-таки зашкалює. Синок майбутнього президента зустрічається з росіянами "на предмет компромату на Гілларі Клінтон", а сам Дональд, уже переїхавши в Білий дім, видає гнівний твіт про те, що, мовляв, Росія захопила Крим за потурання адміністрації президента Обами.
З одного боку – безліч свідчень того, що люди з команди Трампа активно наводили з "кремлівськими" контакти (характер їх та зміст зараз активно розслідують американська преса і американські спецслужби); з іншого – запевнення Трампа в тому, що Москва не хотіла бачити його президентом...
Трамп відчуває недовіру і намагається послабити хватку гучними заявами. Але де при цьому його руки?
Проблема Дональда полягає в тому, що практично в кожному його вчинку тепер бачать подвійне дно – причому не тільки недоброзичливці й опоненти, але й перш нейтрально налаштовані коментатори. До будь-якого американського президента прикуто увагу всього світу, але Дональда Трампа розглядають утричі інтенсивніше за його попередників.
По-перше, він сам собою екзотичний птах – як на такого не подивитися? По-друге, адміністрація Трампа, як і він сам, перебувають у зоні такої турбулентності, що очей не відвести. Безодня, як відомо, зачаровує – особливо чужа...
Нарешті, по-третє, Трампа ні на хвилину не випускають з уваги політичні еліти; причому як демократи, так і республіканці. Перші – природні його опоненти, та ще й розлючені постійними нападками "цього вискочки" на Барака Обаму і Гілларі Клінтон (Трампа обрали півроку тому, але він продовжує метати грім і блискавки на адресу своїх попередника і конкурентки на виборах). Тож очікувати від них поблажливості не доводиться.
Біда в тому, що і в стані республіканців теплих почуттів до Трампа немає; у партії його небезпідставно вважають висуванцем мимоволі; інохідцем, якого треба тримати в узді – навіть якщо це означає ситуативні союзи з демократами. Інакше не уникнути ганьби, адже найяскравіші антирадянські яструби завжди походили з республіканського гнізда. А тут раптом у нього вперлося яскраве й норовливе зозуленя на ім'я Дональд, і випливла ця неприваблива передвиборча історія його альянсу з росіянами...
"Watch his hands!" ("Не випускайте з уваги його рук!") – нібито говорять в американському політикумі. І Трамп відчуває цю недовіру. І намагається послабити хватку гучними заявами. Але де при цьому його руки? Ось головне, що має цікавити всіх нас.
P.S. Цей матеріал готували до друку, коли Трамп ще не підписав закону про нові санкції проти Кремля. Операція "Примус до санкцій" все-таки відбулася.
