+13 Київ
Що означають майбутні вибори для України? Майбутні вибори в Україні – це переломний момент, коли стане зрозуміло, чи спроможні ми відродити справжню політику. Ту політику, яка буде обслуговувати запит суспільства.
Глибинна дискусія замість політичного театру
Справжня політика – це річка, яка не повинна пересихати. Але на сьогодні українська політика мертва. Фактично ми скотилися до рівня вистави в театрі, де людина і політик потрібні одне одному тільки тоді, коли один у ролі глядача, а другий – актора. Після закінчення спектаклю цей зв'язок закінчується, і вони більше не потрібні одне одному.
Узагалі феномен України – у глибокому конфлікті між державою і суспільством. Вони живуть абсолютно окремо: Українська держава існує без людини, а людина – без держави. Громадянин не відчуває потреби в існуванні інститутів держави для забезпечення своїх елементарних потреб. Цей конфлікт нагадує мені два окремі самодостатні колеса, які не об’єднані єдиним механізмом, що приводив би їх до злагодженого руху. Причому ці колеса здебільшого обертаються у різні боки.
Так, в Україні суспільство переросло державу, воно більш активне і прогресивне. Натомість, не виконуючи своїх природних функцій, державні інститути атрофуються. Функціонуючи всупереч громадянському суспільству, держава займає багато місця там, де її не повинно бути, і зовсім відсутня там, де вона вкрай необхідна. І це свідчить про глибокі інституційні проблеми всередині системи.
Як змусити ці колеса крутитися разом і працювати як злагоджений механізм? По-перше, шоу навколо політики має замінити глибока дискусія щодо ключового питання: якої України ми хочемо? Без предметного обговорення цих базових питань ми й надалі ходитимемо манівцями. Так, у політиків є програми, але їм не вистачає ключового – запиту суспільства.
Розбудити еліту
У 2005 році один із польських віце-прем’єрів поставив мені запитання: "Скажи, будь ласка, те, що ти зараз робиш, пройшло через вибори? Люди тебе підтримали?" Я відповів: "Ні". Бо це була правда. І тоді він сказав: "А чому ти цим займаєшся? Тобі було відповідне замовлення від суспільства?"
Цей діалог дуже врізався в пам’ять. Бо дійсно, реалізація запиту суспільства є ключовим сенсом існування політики взагалі. Тому нам конче необхідна широка конструктивна дискусія навколо основних проблем, які заважають розвиватися країні.
Найперше потрібно розбудити сплячу еліту, бо саме вона формує цінності, згідно з якими країна має рухатися в майбутнє. Еліта формує національні сенси, продукує ідеї та оперує знаннями. І саме еліта має допомогти суспільству сформувати замовлення на відповідну політику.
Методичне вбивство еліт, яке тривало десятиліттями, створило систему розривів усередині суспільства. Як наслідок, еліти сплять. Знищуючи еліти, знищували цінності, і, врешті-решт, політику – як засіб обслуговування цінностей суспільства та рух за цими цінностями.
Нинішній парламент жонглює інформацією та маніпулює фактами, він абсолютно безідейний та позбавлений змісту. Це середовище сплячої еліти, яка вбила політику і руйнує державу.
Суспільну дискусію потрібно виводити на рівень цінностей та моральних орієнтирів. А завданням для еліт має стати підняття ціннісної планки та праця над ліквідацією ідейної порожнечі, у якій опинилася Україна. Віддавати перевагу знанням, а не інформації, включати критичний розум, а не сліпу довіру – це й означає сформувати ціннісний коридор у майбутнє.
Без змістовного діалогу про те, якою має бути держава Україна, неможливо досягти жодного прогресу. Й еліти мають задати тон цій дискусії та знайти відповідь на поточні питання суспільства. Шоу в політиці має закінчитися, і мова має вестися не про обличчя на політичній арені, а про те, якими мають бути інституції в цій державі – парламент, виконавча влада, суди, місцеве самоврядування.
Саме такий порядок денний має бути ключовим на майбутніх виборах. Інакше, як би ми не хотіли протилежного, реалізовуватиметься негативний сценарій, який загрожує самому існуванню держави Україна.
Людина як ціннісний орієнтир політики
Із точки зору міжнародних методик, будь-яке державне утворення не може виживати, якщо над ним тяжіє більше ніж п’ять зовнішніх або внутрішніх загроз – війна, соціальна чи технологічна катастрофа тощо. На сьогодні таких загроз над Україною – декілька десятків. І те, що держава зараз тримається, – це справді феномен.
Сьогодні Україна впливає на світову політику, бо на її території зосереджені регіональний, континентальний та глобальний конфлікти. Та відсутність ініціативності з боку України призводить до того, що по відношенню до неї вчергове реалізується "доктрина апельсинової дольки". Це коли всередині країни навмисне провокується протистояння, сепаратизм, який інфікується через території та етнічні групи. Таким чином виникає конфлікт, який інспірується та постійно підживлюється ззовні, а далі з такою країною можна робити що завгодно, наприклад, шматувати на "дольки". Тільки за XX століття Україною двічі розрахувалися за континентальні кризи – у 1918 та 1939 роках. І наше завдання – не допустити, щоб це сталося знову.
Очевидно, ми хочемо жити в країні, де кожен може себе реалізувати. Саме тому має бути змінено ціннісні орієнтири. Головною цінністю та пріоритетом політики має бути людина, особистість. У цьому головний сенс відродження справжньої політики як основного інструменту керування державою і відродження власне політиків, які чують суспільство, дають політичні відповіді на всі складні питання і тим самим виконують замовлення суспільства на задоволення його потреб та інтересів.
Джерело: "ГОРДОН"
