Поток скоропадских фигур

Це вони збанкрутiлi пани

У лиху i щасливу годину,

Це вони продавали, вони

I народ наш i нашу Вкраїну,

Їм була вона завжди чужа,

В боротьбi, в непокорi завзята.

Це вони iз халяви ножа

Витягали й з усмiшкою ката

Обiцяли всiм рiвнiсть, любов

Шляхтича й нiмчури недорiки...

I стiкала з ножа того кров

Не в стурмки й ручаї, а в сторiки

...I стоїть бiля ями катiв,

Де потрухло давно їхнє шмаття,

наче огненний стовп:

                                  людський гнiв,

Зненавида, презирство й прокляття,

Гнiв оцей i того спопеля,

Хто ще нам попадеться, одначе...

I пiд дудку доларову скаче.